Реформа цього конченого Верховного Суду – у вимогах ЄС починаючи з 2022 року.
Це пряма цитата очільника Громадської організації Фундація DE JURE Михайла Жернакова.
Українська судова реформа вже багато років залишається однією з головних тем у діалозі Києва із Європейським союзом, Радою Європи та міжнародними донорами. У цьому діалозі офіційні органи влади далеко не завжди є єдиними чи навіть головними співрозмовниками. Величезний вплив мають і громадські організації, які фінансуються коштом міжнародної технічної допомоги та фактично стають інтерпретаторами інформації про стан правосуддя в Україні.
Однією з таких громадських організацій є Фундація DEJURE, а її співзасновник і голова правління Михайло Жернаков — один з так званих інфлюєнсірів, до яких регулярно звертаються посольства, міжнародні організації та медіа, коли йдеться про оцінку української судової системи.
Ця стаття пропонує подивитися на феномен жернаковщини очима іноземних партнерів та професійної правничої спільноти: хто саме сьогодні говорить від імені «громадянського суспільства», який мандат ці люди мають, як вони використовують свою репутацію в комунікації із Заходом — і наскільки їхня власна діяльність відповідає стандартам прозорості та доброчесності, яких вони вимагають від судової влади.
Хто такий Михайло Жернаков і хто його наділив званням експерта
Михайло Жернаков — правник, колишній суддя Вінницького окружного адміністративного суду. Після Революції Гідності він залишив судову посаду і зосередився на експертній та адвокаційній роботі у сфері реформування правосуддя.
Нагадаємо, Михайла Жернакова у лютому 2012 року було призначено суддею Вінницького ОАС указом Віктора Януковича. Потім пішов з посади та перейшов до орбіти Віталія Шабуніна, який проходить у справах про самовільне залишення частини та фальсифікацію документів про відрядження до служби у НАЗК.
У 2016 році він став одним із співзасновників Фундації DEJURE — неурядової організації, яка декларує своєю місією «розбудову професійного, підзвітного та незалежного суду в Україні». Згідно з даними самої організації та незалежних джерел, DEJURE:
- аналізує доброчесність суддів, збираючи інформацію про майно, декларації, публічну поведінку;
- готує аналітичні записки щодо судової та антикорупційної реформ;
- бере участь у формуванні громадських рад, конкурсних комісій, публічних кампаній щодо звільнення суддів, яких вважає недоброчесними;
- активно комунікує із західними ЗМІ та інституціями як «провідний аналітичний центр у сфері судової реформи».
Жернаков регулярно публікується в українських та міжнародних медіа та бере участь у дискусіях щодо реформування Верховного Суду, Конституційного Суду, Вищої ради правосуддя та інших ключових органів.
Для багатьох міжнародних партнерів він — “go-to expert”: представники Ради Європи, ЄС та міжнародних програм відкрито декларують співпрацю з DEJURE і зустрічі з його керівництвом у контексті обговорення судової реформи. Важлива деталь: при цьому Жернаков не має жодного офіційного державного мандату. Він не є представником уряду, парламенту чи органів суддівського врядування; його позиція — це позиція недержавної структури, яка фінансується донорами.
Донорські кошти й питання прозорості
DEJURE відкрито позиціонує себе як донорозалежну організацію, що працює коштом грантів міжнародних партнерів — USAID – поки їх не ліквідували, Європейського Союзу, фонду «Відродження» та інших структур. Це підтверджують як матеріали самої Фундації, так і зовнішні аналітичні джерела.
У 2025 році низка видань оприлюднила матеріали, в яких DEJURE називають серед найбільших реципієнтів донорських коштів у сфері правосуддя. За даними «Українських новин» та інших медіа, лише у 2021–2024 роках організація отримала понад 108 млн грн (понад 3 млн доларів США) донорського фінансування. При цьому журналісти звернули увагу, що у відкритому доступі відсутні деталізовані звіти про структуру витрат і контракти з підрядниками.
Для іноземних партнерів ключовим питанням тут є не кримінально-правова оцінка (яку можуть дати лише контролюючі органи), а довіра до джерела експертизи: чи достатньо прозоро звітує організація, яку вони залучають до підготовки тіньових звітів, аналітики та public advocacy?
Мова реформ: коли експерт стає політичним коментатором
Окремий вимір — стиль публічної комунікації Жернакова всередині України.
У той час як у спілкуванні з міжнародними партнерами він виступає у форматі стриманого експерта, у внутрішньому інформаційному просторі риторика часто набуває форми жорстких, емоційно забарвлених заяв щодо суддівського корпусу й окремих інституцій.
Показовий приклад — його нещодавній допис у соцмережі, де він коментує рішення Великої Палати Верховного Суду про скасування звільнення судді, пов’язаної зі справами щодо Криму. У тексті цього посту Верховний Суд фактично названо «повністю деградованим», а судова система — «відповіддю влади» на прагнення суспільства до євроінтеграції; допис супроводжується емоційною фотографією, яка підсилює меседж презирства.
Варто зазначити про рівень експертнесті Жернакова, який як особа з дипломом та юридичною освітою, коментує рішення найвищої судової інстанції – навіть не читаючи саме рішення, бо його ще фізично не існує, воно лише з’явиться в публічному судовому реєстрі з часом.
І тут йдеться не стільки про критику конкретного рішення (в демократичній державі вона завжди можлива й потрібна), скільки про загальний тон: суд як інституція подається як однорідне «зло», а реформа — як боротьба між «хорошим громадянським суспільством» і «поганим суддівським цехом».
Для внутрішнього Facebook-дискурсу така манера давно стала звичною. Але для зовнішніх партнерів виникає питання: чи відповідає подібний стиль стандартам неупередженості та зваженості, які очікуються від людини, що претендує на роль одного з ключових експертів судової реформи та партнера міжнародних програм?
Неформальний монополіст чи один із голосів?
Ще один аспект, який варто враховувати, — концентрація впливу.
За останні роки DEJURE та пов’язані з ним експерти стали фактично постійними учасниками:
- робочих груп з реформування Верховного Суду, ВРП, ВККС;
- громадських моніторингових ініціатив (Public Integrity Council тощо);
- підготовки тіньових звітів до Єврокомісії та Ради Європи;
- організації публічних заходів, де формуються висновки про «успішність» чи «провал» чергових етапів реформ.
У результаті для значної частини зовнішніх партнерів «українське громадянське суспільство в питаннях судової реформи» звужується до кількох організацій, де ключову роль відіграє саме Жернаков і його команда.
Це породжує одразу кілька ризиків:
- Ризик однобокого бачення. Інші професійні спільноти — зокрема, Національна асоціація адвокатів України, суддівські асоціації, регіональні правничі ініціативи — часто взагалі не залучаються до формування порядку денного або публічно дискредитуються як «корпоративні» чи «неефективні».
- Ризик конфлікту інтересів. Організація, яка отримує значні донорські кошти на аналіз і просування реформ, одночасно претендує на роль «морального арбітра», чиї оцінки безпосередньо впливають на подальше фінансування сектору. Коли при цьому виникають питання до фінансової прозорості самого аналітичного центру, конфлікт стає очевидним.
- Ризик політичної поляризації. Жорстка публічна риторика щодо суддівського корпусу може мобілізувати частину суспільства, але одночасно відштовхувати професійні кола, без співпраці з якими реальна, а не декларативна реформа неможлива.
Чого потребує сьогодні міжнародний діалог про правосуддя в Україні
Для того, щоб міжнародна підтримка судової реформи дійсно сприяла зміцненню верховенства права, а не замінювала одну форму монополії іншою, варто:
- розширювати коло співрозмовників. Залучати до діалогу не лише «звичні» грантові організації, а й Національну асоціацію адвокатів України, суддів, академічну спільноту, регіональні ініціативи, які не мають такого PR-ресурсу, як DEJURE.
- вимагати від громадських партнерів не меншої прозорості, ніж від держави. Якщо організація оперує мільйонами доларів донорських коштів і впливає на рішення щодо реформ, логічно очікувати від неї повної публічної фінансової звітності.
- звертати увагу на стиль комунікації. Емоційні випади проти судів і суддів у соцмережах можуть бути зрозумілими як частина внутрішньополітичної боротьби, але вони ставлять під сумнів здатність спікера бути збалансованим експертом у діалозі з міжнародними партнерами.
- підтримувати інституційний, а не персональний підхід. Реформа судової влади не повинна триматися на репутації одного чи кількох людей — вона повинна спиратися на прозорі процедури, сильні професійні спільноти й реальний плюралізм думок.
Замість післямови
Час подивитися і на самих «архітекторів реформ» крізь призму тих стандартів прозорості, доброчесності та збалансованості, які вони висувають до інших.
Для іноземних представництв і професійної правничої спільноти важливо розуміти: слухаючи громадянське суспільство, вони часто слухають дуже вузьке коло його представників. І версія української судової реальності, яку це коло транслює, може бути одночасно важливою — і неповною.
Розширити спектр голосів, підвищити вимоги до прозорості й етики всіх учасників процесу — це, можливо, найкраща послуга, яку міжнародні партнери сьогодні можуть зробити для справді успішної судової реформи в Україні.
Переконані, що європейські інституцію мають зробити ревізію тих партнерів, з якими вони працюють в Україні і перестати ганьбитись через неприйстойну та часом непристойну поведінку окремих представників громадянського суспільства, які заради власних амбіцій та меркантильних цілей готові нетхувати професійністю, мораллю та етикою.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.