Конституційний Суд України 12 жовтня 2022 розглянув справу за конституційними скаргами Жиденка Володимира Вікторовича, Петренка Віктора Олексійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668–VI (далі – Закон № 3668) (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України) та ухвалив Рішення, яким визнав оспорювані приписи Закону № 3668 неконституційними.
Про це інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу.
Жиденко В.В. та Петренко В.О. вважають, що оспорювані приписи Закону № 3668 суперечать частинам першій, другій статті 8, частині п’ятій статті 17, частині третій статті 22, частинам першій, другій статті 46 Конституції України.
Жиденко В.В. як учасник АТО, „учасник бойових дій, що проходив службу у національній поліції на посадах офіцерського складу та звільнений зі служби“ вважає, що встановлені в статті 2 Закону № 3668 „обмеження максимального розміру пенсій порушують його гарантовані Конституцією України права людини, зміст та обсяг яких не можуть бути звужені (ст. 22 Конституції України).
Петренко В.О., який є військовослужбовцем, учасником АТО, учасником бойових дій, звільненим у запас, твердить, що застосовані в судових рішеннях у його справі приписи статті 2 Закону № 3668 призвели до суттєвого звуження змісту й обсягу існуючих його прав і свобод як особи, яка має право на пенсійне забезпечення відповідно до норм попереднього законодавства України, оскільки під час проходження ним військової служби обмеження максимальним розміром пенсії на законодавчому рівні не було встановлено.
Ухвалюючи Рішення Суд врахував власні юридичні позиції, які є значущими для розгляду цієї справи, та розвинув їх у цьому Рішенні.
Конституційний Суд України вважає, що зі змісту частин першої, другої, п’ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв’язку з частиною першою статті 46, частиною першою статі 65 Основного Закону України випливає конституційний обов’язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.
Конституційний Суд України перевірив на відповідність Конституції України обмеження встановленням максимального розмірупенсії, призначеної (перерахованої) за Законом України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“ від 9 квітня 1992 року № 2262–ХІІ (далі – Закон № 2262) та дійшов висновку, що пенсійне забезпечення як основний складник соціальних гарантій високого рівня стосовно громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, не може бути скасоване або обмежене.
У Рішенні Суд наголосив, що оспорювані приписи Закону № 3668, які обмежують максимальним розміром пенсії, призначеної (перерахованої) за Законом № 2262, зокрема особам, на яких поширено приписи частини п’ятої статті 17 Конституції України, не відповідають сутності соціальних гарантій високого рівня для таких осіб.
Цим Рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційними приписи статті 2 Закону № 3668, що поширюють свою дію на Закон України № 2262, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, що мають бути забезпечені державою відповідно до спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Конституційний Суд України також зазначив, що приписи Закону № 3668, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяці із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення та зобов’язав Верховну Раду України привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.