Levchuk проти України (заява № 17496/19)
Заявник, Ірина Миколаївна Левчук, є громадянкою України, яка народилася в 1982 році і мешкає в м. Рівне (Україна).
Справа стосувалася її скарги на те, що відхилення позову про виселення проти її колишнього чоловіка наражало її та її дітей на ризик домашнього насильства та залякування.
Пані Левчук уклала шлюб з О.Л. в 2006 році. В 2007 році у них народилася трійня, місцева рада надала їм соціальне житло – квартиру. Їхні стосунки погіршились, оскільки О. Л. сильно зловживав спиртними напоями, починав суперечки, переслідував та погрожував їй та дітям, іноді вдаючись до фізичного насильства. Їх шлюб був розірваний в 2015 році і вона отримала опіку над дітьми. Проте О.Л. продовжував мешкати в квартирі.
Залякування та насильство продовжувались, що неодноразово змушувало поліцію втручатися і соціальні служби підготувати звіт, в якому було виявлено, що діти зазнавали стресу. O.Л. був обвинувачений, але ніколи не був офіційно визнаний винним в домашньому насильстві.
Оскільки ситуація не покращилася, в 2016 році пані Левчук відкрила провадження відповідно до статті 116 Житлового кодексу, яка передбачала можливість виселення власників соціального житла за систематичну неправомірну поведінку. В кінцевому підсумку в 2018 році національні суди відхилили позов. Хоча вони й визнали, що О.Л. «повинен змінити своє ставлення», вони не виявили, що неправомірна поведінка була систематичною і вважали, що не існувало підстав для такого крайнього заходу як виселення.
Пані Левчук та її діти продовжують ділити квартиру з О.Л. Нещодавно, в 2019 році, вона відкрила провадження для позбавлення О. Л. батьківських прав стверджуючи, що він не піклується про трійню та не платить аліменти. Розгляд справи триває.
Покладаючись на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Європейської Конвенції з прав людини пані Левчук скаржилася на відмову видати наказ про виселення її колишнього чоловіка стверджуючи, що суди були надмірно формалістичними у своїх рішеннях і викликали в її колишнього чоловіка почуття безкарності, що піддавало її та її дітей ще більшому ризику психологічного переслідування та нападу.
Порушення статті 8
Справедлива сатисфакція: 4 500 євро (моральна шкода) та 1 150 євро (видатки і витрати).
Після рішення в Європейському суді з прав людини виконавча служба виставляє на аукціон частку чоловікової квартири, аби повернути їй борги по аліментах. Також Європейський суд зобов’язав Україну виплатити жінці компенсацію за моральну шкоду у розмірі 4,5 тис. євро. А Верховний суд тепер має переглянути її справу. Але жінка захистила не тільки себе – справа Левчук проти України тепер стане своєрідним орієнтиром суддів під час розгляду схожих справ.