Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, про визнання договору дарування недійсним та повернення майна у власність, посилаючись на те, що рішенням районного суду від 30 серпня 2021 року стягнено з ОСОБА_3 на її користь заборгованість за договором позики. Під час розгляду спору про стягнення боргу позивачу стало відомо, що боржник з метою уникнення відповідальності за невиконання умов договору позики уклав спірний договір дарування будинку та земельної ділянки із ОСОБА_2. Рішення суду про стягнення боргу відповідач не виконав.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив за недоведеністю вимог.
Апеляційний суд скасував рішення районного суду, ухвалив нове рішення, яким задовольнив позов частково. Визнав недійсним договір дарування земельної ділянки, повернув у власність ОСОБА_3 земельну ділянку. У решті позову відмовив. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що в один день було укладено два окремі договори дарування спірного будинку і спірної земельної ділянки, предметом позовних вимог є визнання договору дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсними, однак оспорюваний договір стосується лише земельної ділянки, договір дарування спірного житлового
будинку не є предметом позову, тому не може бути визнаний недійсним.
Верховний Суд не погодився з висновком апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, скасував рішення в цій частині та ухвалив нове, яким визнав недійсним договір дарування спірного будинку. Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що доведеність факту укладення договорів дарування з метою уникнення відповідачем відповідальності за договором позики, наявність вимоги позивача про визнання недійсним договору дарування будинку, укладеність договорів дарування відповідачами в один день і знаходження їх
предметів за однією адресою, яку вказала позивач у своїх вимогах, свідчить про
наявність правових підстав для визнання недійсним договору дарування спірного будинку та застосування наслідків недійсності правочину.
Незазначення позивачем у прохальній частині номера договору дарування спірного будинку за встановлених апеляційним судом обставин не може бути єдиною самостійною підставою для відмови в задоволенні вимоги про визнання недійсним договору дарування будинку.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 372/3733/22 (провадження № 61-3818св24) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/122220286.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.