08 грудня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на нерухоме майно.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала про те, що вона більше 17 років без реєстрації шлюбу проживала з ОСОБА_4. Разом із ними та її сином
проживав ОСОБА_3 – син ОСОБА_4. Під час спільного проживання вони вирощували фрукти, овочі, мали в господарстві корів, телят, свиней, птицю. Під час спільного проживання ними було придбано майно: автомобіль ЗІЛ-130, вантажний причіп до нього, рама, автомобіль КІА Cerato. ОСОБА_4 був інвалідом ІІ групи, потребував періодичного лікування під час загострення хвороб і в цей час позивач здійснювала за ним догляд, проводила оплату лікування. Після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу. ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого, однак отримала відмову, мотивовану тим, що відсутні документи, що підтверджують родинні зв`язки з померлим. До спадкоємців першої черги належать: ОСОБА_3 (син померлого), ОСОБА_2 (мати померлого), яка має право на обов’язкову частку у спадщині.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.
Апеляційний суд скасував рішення місцевого суду, задовольнив позов частково, встановив факт спільного проживання однією сім’єю як чоловіка та жінки ОСОБА_1 та ОСОБА_4. Визнав спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4: автомобіль ЗІЛ-130, вантажний причіп до нього, раму; автомобіль КІА Cerato. Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину цього майна.
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції з огляду на таке.
Під час застосування статті 74 СК України щодо майна, набутого жінкою та чоловіком, які проживають однією сім’єю, варто виходити з того, що ця норма
поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації
шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Особам, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної
сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання
або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють
факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з’ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Для встановлення спільного проживання однією сім’єю до уваги беруться
показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім’ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо
встановлення факту проживання позивача однією сім`єю зі спадкодавцем без реєстрації шлюбу, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув.
Показання свідків про проживання позивача із спадкодавцем однією сім’єю, на яких апеляційний суд ґрунтував свої висновки, не є достатніми доказами про наявність у них сім’ї в розумінні статті 3 СК України. Наданий позивачем акт про факт наявності спільного майна та оцінку його вартості складений на підставі свідчень трьох сусідів, один з яких є родичем позивача.
Установивши, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження спільного проживання з ОСОБА_4, ведення спільного бюджету,
господарства та побуту, а також спільної праці, суд першої інстанції дійшов
обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання спільною сумісною
власністю спірного майна, оскільки позивач не довела, що між нею та ОСОБА _4
виникли відносини, притаманні подружжю, а спірне майно придбано за спільні кошти та спільними зусиллями.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі No 531/295/19 (провадження No 61- 3071св21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/101873317