Малозначність: КЦС ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ньютон» про визнання свідоцтва недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за касаційною скаргою Приватного підприємства «Ньютон» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним свідоцтво про право власності від 28 грудня 2013 року серії НОМЕР_1 , номер НОМЕР_2 , видане Приватному підприємству «Ньютон» (далі – ПП «Ньютон») про право власності на приміщення №№ 101-105,114, 115,  205-210; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 грудня 2013 року індексний номер 9657012 про реєстрацію за ПП «Ньютон» права власності на приміщення №№ 101-105, 114, 115, 205-210 площею 407,9 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 12 травня 2010 року між ним та ПП «Ньютон» був укладений договір № 1 про дольову участь у будівництві. На виконання умов цього договору ПП «Ньютон» спорудило будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, з приміщеннями  №№ 101-105,114, 115, 205-210, площею 407,9 кв. м. У подальшому ця будівля була введена в експлуатацію згідно з Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації серії ДП № 14312020222. Нежитлові приміщення № № 101-105,114, 115, 205-210 площею 407,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 за актом приймання-передачі від 21 вересня 2012 року № 21/09-1 передані йому для подальшої реєстрації. У вересні 2016 року він звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно для оформлення права власності на спірні приміщення, однак здійснити реєстрацію права власності не зміг, оскільки право власності на них було зареєстровано за ПП «Ньютон». У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 22 червня 2018 року у складі судді Єлісєєвої Т. Ю. позов задовольнив. Визнав недійсним свідоцтво про право власності від 28 грудня 2013 року серії НОМЕР_1 , номер НОМЕР_2 , видане ПП «Ньютон» про право власності на приміщення №№ 101-105, 114, 115, 205-210. Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 грудня 2013 року, індексний номер 9657012 про реєстрацію за ПП «Ньютон» приміщень №№ 101-105, 114, 115, 205-210, площею 407,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 259156512101. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Скасував арешт на нерухоме майно – нежитлові приміщення №№ 101-105, 114, 115, 205-210, площею 407,9 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 259156512101, накладений ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 травня 2018 року.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки позивач довів факт виконання умов договору про часткову участь у будівництві, сплатив грошові кошти на будівництво торговельного комплексу у належній частці, фактично користується нерухомим майном, однак не має змоги оформити за собою право власності на спірне приміщення, оскільки воно зареєстроване за ПП «Ньютон».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, Приватне підприємство «Медексперт-Груп» (далі -ПП «Медексперт-Груп») подало апеляційну скаргу. Зазначило, що суд першої інстанції під час розгляду справи не перевірив та не з`ясував, хто є власником спірних нежитлових приміщень на час розгляду справи, безпідставно не залучив його до участі у справі, хоча воно на підставі договору купівлі-продажу від 24 листопада 2017 року  є власником спірних приміщень №№ 101-105, 114, 115, 205-210 за адресою: АДРЕСА_1 , а також суд не залучив державного реєстратора.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Дніпровський апеляційний суд постановою від 03 грудня 2019 року рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 червня 2018 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що суд першої інстанції розглянув цю справу у порядку спрощеного позовного провадження, не врахувавши ціну позову, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі. Також суд не перевірив та не з`ясував, хто є власником спірних нежитлових приміщень на час розгляду справи.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У січні 2020 року ПП «Ньютон» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року і залишити в силі рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 червня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що предметом позову у цій справі є немайнові вимоги, тому у Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська не було підстав встановлювати ціну позову, як і не було підстав відносити розгляд цієї справи до справ, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження. Таким чином, розгляд справи місцевим судом в порядку спрощеного позовного провадження відповідав вимогам ЦПК України. У зв`язку з цим скасування рішення місцевого суду з підстав порушення визначення правил позовного провадження є помилковим і необґрунтованим. Крім того, зазначило, що станом на час розгляду справи ПП «Ньютон» було єдиним власником спірних приміщень. Посилання ПП «Медексперт-Груп» на те, що рішенням місцевого суду вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси, є безпідставним, оскільки не існувало підстав для залучення ПП «Медексперт-Груп» на час розгляду справи, оскільки право власності на приміщення №№ 101-105, 114, 115, 205-210 площею 407,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 належало ПП «Ньютон» на підставі свідоцтва про право власності від 28 грудня 2013 року серії НОМЕР_1 . Тобто Дніпровським апеляційним судом прийнято апеляційну скаргу ПП «Медексперт-Груп» до розгляду всупереч вимогам статті 358 ЦПК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

14 травня 2020 року справа № 200/6831/18 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що 12 травня 2010 року між ПП «Ньютон» та ОСОБА_2 був укладений договір № 1 про дольову участь у будівництві, за умовами якого підприємство приймає ОСОБА_2 у дольове будівництво нежитлового приміщення – адміністративної будівлі торгового центру за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з актом приймання-передачі від 21 вересня 2012 року ПП «Ньютон» передало, а ОСОБА_1 прийняв на підставі вищевказаного договору приміщення №№ 101-105, 114, 115, 205-210 площею 407,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 та документи, необхідні для оформлення права власності на ці нежитлові приміщення.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності встановлено, що станом на 28 грудня 2013 року власником нежитлових приміщень №№ 101-105, 114, 115, 205-210 за адресою: АДРЕСА_1 було ПП «Ньютон».

Також апеляційний суд встановив, що 24 листопада 2017 року між Товариством      з обмеженою відповідальністю «Гравекс» в особі ліквідатора Жорняка Р. М. та ПП  «Медексперт-Груп» був укладений договір № 99 Лот 1 купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні), за умовами якого ПП «Медексперт-Груп» придбало нежитлові приміщення поз. №№ 101-105, 114, 115, 205-210  в адміністративній будівлі торгового центру літ. Д-4,5 на 1-му поверсі поз 101-105, 114, 115 площею 150,8 кв. м, на 2-му поверсі поз. 205-210, площею 257,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г. О. 24 листопада 2017 року за реєстровим № 1232.

На підставі свідоцтва від 28 листопада 2017 року, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г. О., ПП «Медексперт-Груп» зареєструвало за собою право власності на спірне нерухоме майно.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга надійшла до 08 лютого 2020 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм  матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною першою статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Так, закон визначає коло осіб, що наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її     (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.  

Апеляційний суд на виконання вимог процесуального закону, відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ПП «Медексперт-Груп», яке не брало участі у справі, належним чином дослідив доводи апеляційної скарги та встановив, що обставини про вирішення місцевим судом питання про права, інтереси, свободи та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, знайшли своє підтвердження, оскільки станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції ПП «Ньютон» вже не було власником спірного майна, яке на підставі договору купівлі-продажу 24 листопада 2017 року було відчужене ПП «Медексперт-Груп», яке на підставі свідоцтва від 28 листопада 2017 року, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г. О., зареєструвало за собою право власності на це нерухоме майно. У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що суд першої інстанції не з`ясував хто є власником спірних нежитлових приміщень на час розгляду справи, не залучив до участі у справі ПП «Медексперт-Груп».

Враховуючи наведене, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд прийняв апеляційну скаргу ПП «Медексперт-Груп» до розгляду всупереч вимогам статті 358 ЦПК України, оскільки право власності на приміщення №№ 101-105, 114, 115, 205-210 площею 407,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 належало ПП «Ньютон» на підставі свідоцтва про право власності від 28 грудня 2013 року серії НОМЕР_1 .

Посилання в касаційній скарзі на те, що розгляд місцевим судом справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідав вимогам ЦПК України, є безпідставними з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У частині шостій статті 19 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед Загальних положень процесуального закону, суд має право віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому за змістом пункту 1 частини шостої цієї статті справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу притаманних їм властивостей, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета.

Звертаючись до суду, позивач просив визнати недійсним свідоцтво про право власності від 28 грудня 2013 року серії НОМЕР_1 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 грудня 2013 року індексний номер 9657012.

Тобто у цій справі позивач заявив вимоги немайнового характеру, у зв`язку з чим в ній неможливо визначити ціну позову, а тому справа не належить до категорії малозначних на підставі пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, та не визнана судом малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що суд першої інстанції помилково розглянув цю справу у порядку спрощеного позовного провадження, не врахувавши категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у ній.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з процесуальним законом не здійснює переоцінку доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Постанова КЦС ВС за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92566649