Надання паспорта з неофіційними відмітками про перетин держкордону для отримання посвідки на постійне проживання є використанням завідомо підробленого документа

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив без задоволення касаційну скаргу захисника на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у використанні завідомо підробленого документа (ч. 4 ст. 358 КК України).

Згідно із вироком, залишеним без змін апеляційним судом, з весни 2012 року по літо 2015 року особа, не залишаючи територію України, невстановленим досудовим розслідуванням чином отримала у своєму паспорті громадянина Азербайджанської Республіки відмітки про перетин державного кордону України.

Надалі для отримання посвідки на постійне проживання на території України особа подала до ДМС України в одній з областей разом із заявою про надання дозволу на імміграцію та іншими документами і свій паспорт, усвідомлюючи, що раніше отримані нею відмітки про перетин державного кордону України не нанесені державним органом у визначеному чинним законодавством порядку. Після розгляду звернення вона отримала дозвіл на імміграцію в Україну, а згодом їй було надано посвідку на постійне проживання на території України безстроково.

У касаційній скарзі захисник указав, зокрема, на те, що оскільки паспорт особи не підроблений, а є офіційним документом, відповідно до якого було надано посвідку на постійне проживання на території України, то в її діях немає об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України.

Як зазначено у постанові ККС ВС, доводи захисника про те, що відмітки про перетин державного кордону України, які не нанесені державним органом України у визначеному чинним законодавством порядку, не спотворювали зміст паспорта й не надавали особі жодних прав та не звільняли її від жодних обов’язків, є необґрунтованими.

З об’єктивної сторони використання полягає в наданні підробленого документа підприємствам, установам або організаціям незалежно від форми власності або пред’явленні їх. Злочин вважається закінченим з моменту пред’явлення (надання) підробленого документа незалежно від того, чи вдалося винному досягти поставленої мети, тобто мета і мотив не є обов’язковими елементами складу злочину.

Як убачається з матеріалів провадження, особа надала та використала офіційний документ (паспорт громадянина Республіки Азербайджан) для набуття певних суб’єктивних прав. При цьому вона знала про наявність у її паспорті неофіційних відміток про перетин державного кордону і  не заперечила цього факту у своїх письмових поясненнях, які надала на адресу суду як промову в дебатах.

Отже, сукупність зібраних судом доказів підтверджує, що особа використала офіційний документ із внесеними в ньому неправдивими відомостями.

Постанова ККС ВС у справі № 607/8076/19 (провадження № 51-2814км20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/95907571.