12 січня 2021року Верховний Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (далі – Вищеверещаківська сільська рада), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
Суд установив, що матір позивача – ОСОБА_4 склала на ім’я ОСОБА_1 заповіт, яким заповіла йому все своє майно. Після смерті матері ОСОБА_1 дізнався про існування нового заповіту, яким ОСОБА_4 заповіла все своє майно своїм онукам –ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (діти від першого шлюбу ОСОБА_1).
Звертаючись до суду з позовом та подаючи касаційну скаргу, ОСОБА_1 посилався на те, що оспорюваний заповіт складено під тиском з використанням хворобливого фізичного стану його матері. Крім того, при складенні та посвідченні заповіту не дотримано форму No 45 додатку 25 Правил ведення нотаріального діловодства.
Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду,у задоволенні позову відмовлено.
Погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд звернув увагу на таке.
У статті 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Суди першої та апеляційної інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановили, що заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, особу заповідача встановлено за паспортом із зазначенням у заповіті реєстраційного номера облікової картки платника податків, підписаний особисто заповідачем, зазначено місце складення заповіту, вказано дату й місце його посвідчення, посвідчений уповноваженою на те особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з’ясувала її дійсну волю щодо розпорядження майном.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу на те, що технічні помилки (описки) у заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення. Помилки (описки) не є тими порушеннями, які впливають на форму та посвідчення заповіту, що було б підставою для визнання заповіту недійсним.
Постановою Верховного Суду від 12 січня 2021 року рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 травня 2020 року залишено без змін.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справіNo397/1396/19 (провадження No 61-14040св20) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/94151238