Незазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки не спричиняє безумовного скасування судових рішень

У справі No910/17744/17 НБУ звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ “Агрохолдинг Авангард” про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено прострочення кредитних зобов’язань ПАТ “Комерційний банк “Фінансова ініціатива” та настання підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки. Водночас доказів сплати боргу суду не надано.

При цьому початкову ціну продажу предмета іпотеки судом першої інстанції у рішенні встановлено на підставі даних щодо оцінки спірного нерухомого майна, проведеної ТОВ “Консалтингова компанія “Увекон” на замовлення НБУ.

Постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 змінено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно із Законом України “Про виконавче провадження”.

За висновком суду апеляційної інстанції, під час розгляду справи сторони не дійшли згоди про вартість предмета іпотеки, яка могла б стати початковою ціною його реалізації, а тому правильним буде встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах з визначенням вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України “Про виконавче провадження”, що не суперечить нормам Закону України “Про іпотеку”.

Статтею 39 Закону України “Про іпотеку” визначено, що вразі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Зі змісту поняття “ціна” як форми грошового обчислення вартості товару, послуг тощо, а також положень статей 38, 39 зазначеного Закону можна зробити висновок, що в розумінні норми статті39 Закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому обчисленні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Згідно із частиною третьою статті 61 Закону України “Про виконавче провадження” початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Відповідно до статей 19, 57 Закону України “Про виконавче провадження” сторони виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо, наприклад, така вартість майна змінилася.

Ураховуючи наведене, у спорах цієї категорії незазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки у грошовому обчисленні не має вирішального значення та не спричиняє безумовного скасування судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВП ВС від 21.03.2018 у справі No235/3619/15-ц та від 05.09.2018 у справі No202/30076/13-ц.

Постанова КГС ВС від 12.06.2019 у справі No910/17744/17 – http://reyestr.court.gov.ua/Review/82461151