27 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Східної об’єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року й ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі No820/420/16 (провадження NoК/9901/24900/18) за позовом Приватного підприємства «Альватрейдінг» до Основ’янської об’єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Платник податків і контрагенти-нерезиденти уклали тристоронню угоду, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди щодо можливості проведення взаємних заліків однорідних вимог за зобов’язаннями, які існують за контрактами, укладеними між цими сторонами. У цих правовідносинах відбулася заміна кредитора за контрактом. Контролюючий орган провів перевірку платника податків, за результатами якої було встановлено порушення вимог валютного законодавства та застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Указані висновки було зроблено на підставі того, що суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності надано право здійснення заліку зустрічних і однорідних вимог за двома контрактами, але не залік зустрічних вимог за іншим контрактом.
Харківський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, задовольнив адміністративний позов.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що резидент не може нести відповідальність, передбачену за порушення терміну імпортної операції з поставки товару,за умови неможливості виконання зобов’язань нерезидента перед резидентом щодо поставки імпортного товару з підстав, що не заборонені законодавством України, зокрема через заміну кредитора (резидента) у зобов’язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі та зарахування зустрічних вимог, виникнення таких обставин до закінчення визначеного статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» терміну.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні адміністративного позову.
ОЦІНКА СУДУ
Випадки, у яких суб’єктам господарювання забороняється припиняти зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, мають бути визначені виключно в законах України. Жодних обмежень на використання такого способу розрахунку за зовнішньоекономічними операціями законами України не передбачено.
Залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов’язань,для проведення зарахування яких необхідна сукупність таких умов: вимоги мають бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов’язань між двома особами) і однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті);має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами. Такі умови не дотримано в разі заміни кредитора за контрактом.
Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони, але таке зарахування може здійснюватися за згодою обох сторін у разі підписання ними угоди про припинення зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди – обома.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі No820/420/16 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/92509368.