Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/28126/20
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації “Національна асоціація адвокатів України” в особі Ради адвокатів України про визнання нечинним рішення від 22.09.2017 №191, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2021 року (головуючий суддя Маруліна Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року (головуючий суддя Чаку Є.В., судді Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.)
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
1.1. визнати нечинними з моменту прийняття рішення Ради адвокатів України від 22.09.2017 року №191 “Питання організаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України” (з урахуванням подальших змін).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вважає вказане рішення протиправним, оскільки ним запроваджено обов`язкову плату за подання до Єдиного реєстру адвокатів України додаткових відомостей щодо здійснення адвокатом своєї діяльності, інформації щодо його нагород, почесних звань тощо, що фактично створює необґрунтований фінансовий тягар, справляння якого суперечить приписам законодавства України.
1.3. Позивач зауважує, що Законом не передбачено права Ради адвокатів України встановлювати будь-яку плату за ведення Єдиного реєстру адвокатів України чи внесення відомостей до нього.
1.4. Крім того, на переконання позивача, відповідачем протиправно не здійснено державну реєстрацію оскаржуваного рішення, оскільки останнє є нормативно-правові актом.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що оскаржуване рішення Ради адвокатів України від 22.09.2017 року №191 “Питання організаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України” (із змінами) прийнято відповідачем виключно стосовно сплати щорічних внесків за внесення додаткової інформації до Єдиного реєстру адвокатів України, яка не передбачена Законом №5076 як обов`язкова.
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та постановити нове про задоволення позову повністю.
4. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 57 Конституції України та статті 57 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» в частині порядку набрання чинності нормативно-правовими актами Ради адвокатів України, а також абзацу 2 частини другої статті 58 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловив свої доводи, якими заперечив проти висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення спору, та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу – без задоволення.
6. Позивач подав відповідь на відзив відповідача на його касаційну скаргу, у якому наводить обставини порушення спірним рішенням відповідача його прав та зазначає свої доводи щодо помилковості тверджень останнього у відзиві.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
7. Рішенням Ради адвокатів України від 22.09.2017 року №190 «Питання ведення Єдиного реєстру адвокатів України» внесено та затверджено до підпунктів 3.1., 3.1.7 пункту 3.1 статті 3 порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, виклавши їх у наступній редакції:
– « 3.1.6. Інші відомості, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішеннями Ради адвокатів України або внесення яких вимагається командами програмного забезпечення бази даних ЄРАУ, в тому числі відмітки про сплату внесків та електронна адреса, електронний варіант фотокартки адвоката, інформація про підвищення кваліфікації, які є обов`язковими для внесення адміністраторами ЄРАУ»;
– « 3.1.7. За заявою адвоката до ЄРАУ можуть бути внесені відомості щодо: додаткових адрес робочих місць, засобів зв`язку; помічників/стажистів адвоката; загального стажу адвокатської діяльності (на підставі документів, що підтверджують такий стаж, у тому числі довідки з КДКА регіону щодо роботи в колегії адвокатів до 1993 року); займаної посади в органах адвокатського самоврядування; категорій ведення справ; нагород (почесних звань, відзнак тощо); адрес його офіційних сторінок в соціальних мережах; моделі та серійного номеру комп`ютерної техніки, що використовує адвокат; характеристик та відповідних серійних номерів носіїв інформації, які використовує адвокат в своїй діяльності; транспорту, який використовує адвокат; логотипу та/або найменування веб-сайту АО, АБ, в якому адвокат здійснює адвокатську діяльність тощо».»
8. Рішенням Ради адвокатів України від 22.09.2017 року №191 «Питання організаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України» керуючись статтями 17, 55, 58 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», встановлено та затверджено щорічну плату (внесок) за опрацювання, внесення та розміщення додаткової інформації у профайлі адвоката (за його бажанням) в базі даних Єдиного реєстру адвокатів України на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України:
1) логотипу та/або найменування веб-сайту АО, АБ, в якому адвокат здійснює адвокатську діяльність – у розмірі однієї мінімальної заробітної плати станом на день подання до ради адвокатів регіону таких відомостей;
2) категорій справ, які веде адвокат (не більше 10 категорій) – у розмірі 50% від однієї мінімальної заробітної плати станом на день подання до ради адвокатів регіону таких відомостей;
3) нагород, почесних звань, відзнак тощо – у розмірі 50% від однієї мінімальної заробітної плати станом на день подання до ради адвокатів регіону таких відомостей. (пункт 1).
9. Встановлена пунктом 1 цього рішення щорічна плата (внесок) перераховується адвокатом двома платежами на банківські рахунки органів адвокатського самоврядування згідно наступного розподілу:
– 70% від встановленого розміру на поточний рахунок відповідної ради адвокатів регіону;
– 30% від встановленого розміру на поточний рахунок Національної асоціації адвокатів України (Ради адвокатів України). (пункт 2).
10. Рішенням Ради адвокатів України від 13.10.2018 року №178 «Про внесення змін до рішення Ради адвокатів України №191 від 22 вересня 2017 року «Питання організаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України» доповнено після слів «нагород, почесних звань, відзнак тощо» абзац 4 пункту 1 рішення Ради адвокатів України «Питання організаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України», затвердженого рішенням Ради адвокатів України №191 від 22 вересня 2017 року такими словами: «органів державної влади, органів місцевого самоврядування та органів адвокатського самоврядування».
11. Вважаючи рішення Ради адвокатів України від 22.09.2017 року №191 «Питання організаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України» (із змінами) протиправним, адвокат ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
12. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
15. Відповідно до частини першої та третьої статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
16. За змістом частин першої, другої статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України – недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
17. Згідно з частиною 3 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
18. Частиною 1 ст. 43 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.
19. Відповідно до ч.1 ст. 45 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.
20. Частиною 4 ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що Рада адвокатів України, зокрема: здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього; встановлює розмір та порядок сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечує їх розподіл і використання (якщо з`їздом адвокатів України прийнято рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та визначено напрями їх використання); приймає рішення про розпорядження коштами і майном Національної асоціації адвокатів України відповідно до призначень коштів і майна, визначених статутом Національної асоціації адвокатів України та рішеннями з`їзду адвокатів України; виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень з`їзду адвокатів України.
21. Відповідно до ст.17 вказаного Закону Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
22. До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості:
1) прізвище, ім`я та по батькові адвоката;
2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України);
3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку;
4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв`язку;
5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;
6) інші відомості, передбачені цим Законом.
23. Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.
24. Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України затверджується Радою адвокатів України.
25. З метою ведення Єдиного реєстру адвокатів України дозволяється обробка персональних даних фізичних осіб відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних.
26. Згідно з вимогами частини 6 ст.17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішенням Ради адвокатів України №26 від 17.12.2012 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України, із подальшими змінами.
27. Пунктом 3.1 Порядку (згідно з рішенням Ради адвокатів України від 26.02.2016 р. № 66, у редакції рішень Ради адвокатів України від 05.08.2017 р. № 187 та від 22.09.2017 р. № 190) передбачено, що до ЄРАУ вносяться такі відомості про адвокатів:
3.1.1. Прізвище, ім`я та по батькові адвоката;
3.1.2. Номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про його видачу (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України);
3.1.3. Найменування і місцезнаходження організаційних форм адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку;
3.1.4. Адреси робочих місць адвоката (із зазначенням основної та/або додаткових адрес робочого місця), номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти;
3.1.5. Інформація про зупинення, припинення або поновлення права на заняття адвокатською діяльністю (зазначається у хронологічній послідовності та не підлягає вилученню, крім випадків передбачених Законом). Інформація відносно дисциплінарної відповідальності адвоката (вид дисциплінарного стягнення, строк застосування, підстава) у відповідному профайлі в Єдиному реєстрі адвокатів України обліковується в загальнодоступному вигляді протягом строку застосування дисциплінарного стягнення та 1 (один) рік після спливу його строку, за виключенням відомостей про позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю, стан яких залишається незмінним.
3.1.6. Інші відомості, передбачені Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, рішеннями Ради адвокатів України або внесення яких вимагається командами програмного забезпечення бази даних ЄРАУ, в тому числі відмітки про сплату внесків та електронна адреса, електронний варіант фотокартки адвоката, інформація про підвищення кваліфікації, які є обов`язковими для внесення адміністраторами ЄРАУ.
3.1.7. За заявою адвоката до ЄРАУ можуть бути внесені відомості щодо: додаткових адрес робочих місць, засобів зв`язку; помічників/стажистів адвоката; загального стажу адвокатської діяльності (на підставі документів, що підтверджують такий стаж, у тому числі довідки з КДКА регіону щодо роботи в колегії адвокатів до 1993 року); займаної посади в органах адвокатського самоврядування; категорій ведення справ; нагород (почесних звань, відзнак тощо); адрес його офіційних сторінок в соціальних мережах; моделі та серійного номеру комп`ютерної техніки, що використовує адвокат; характеристик та відповідних серійних номерів носіїв інформації, які використовує адвокат в своїй діяльності; транспорту, який використовує адвокат; логотипу та/або найменування веб-сайту АО, АБ, в якому адвокат здійснює адвокатську діяльність тощо.
VI. Позиція Верховного Суду
28. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
30. Підставою звернення з касаційною скаргою автор скарги зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
31. Предметом оскарження у цій справі є рішення Ради адвокатів України від 22.09.2017 року №191 “Питання організаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України” (з урахуванням подальших змін).
32. Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, зазначив про протиправність такого рішення з огляду на створення цим рішенням додаткового фінансового тягаря для адвоката. Також вважає, що відповідачем протиправно не здійснено державну реєстрацію оскаржуваного рішення, оскільки останнє є нормативно-правові актом.
33. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.
34. Виходячи з аналізу наведених положень законодавства Верховний Суд зауважує, що до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості:
прізвище, ім`я та по батькові адвоката;
дані свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, або інформація про включення адвоката іноземної держави до ЄРАУ;
найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку;
адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв`язку;
інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;
інші відомості, у тому числі за заявою адвоката.
35. Зміни до відомостей, що містяться в ЄРАУ, вносяться у разі:
зупинення / поновлення / припинення права на заняття адвокатською діяльністю;
зміни адреси робочого місця адвоката;
зміни прізвища, імені та по батькові адвоката;
зміни організаційної форми адвокатської діяльності;
внесення відомостей про помічників адвоката.
36. Отже, вказане є переліком відомостей про адвоката, які обов`язково повинні бути внесені до ЄРАУ.
37. Внесення відомостей до ЄРАУ здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. Це відбувається за дворівневим принципом: перший рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується радами адвокатів регіонів, другий рівень – Радою адвокатів України.
38. Внесення обов`язкових відомостей забезпечується шляхом реалізації завдань адвокатського самоврядування, які полягають, зокрема, у забезпеченні відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську діяльність; забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України.
39. Обов`язкові відомості вносяться без подання окремої заяви.
40. З аналізу статей 1, 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське самоврядування – це гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому законом, а також визначена нормативно-правовими актами система органів, метою діяльності яких є забезпечення високого професійного рівня правової допомоги, що надається адвокатами в Україні, та реалізація правових гарантій адвокатської діяльності.
41. Задля реалізації такого права законом передбачено функціонування адвокатського самоврядування і відповідних організаційних формах та з відповідними функціями та повноваженнями.
42. Статтею 58 Закону врегульовано фінансове забезпечення органів адвокатського самоврядування.
43. Цією правовою нормою визначено, що утримання органів адвокатського самоврядування може здійснюватися за рахунок:
1) плати за складання кваліфікаційного іспиту;
2) щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування;
3) відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;
4) добровільних внесків адвокатів, адвокатських бюро, адвокатських об`єднань;
5) добровільних внесків фізичних і юридичних осіб;
6) інших не заборонених законом джерел.
44. Беручи до уваги вказане Верховний Суд резюмує, що внесення обов`язкових відомостей до ЄРАУ здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України як реалізація завдань адвокатського самоврядування за рахунок щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування (п. 2 ч. 1 ст. 58 Закону).
45. Згідно з ч. 2 статті 58 Закону №5076 розмір щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування визначається з урахуванням потреби покриття витрат на забезпечення діяльності рад адвокатів регіонів, Ради адвокатів України, Вищої ревізійної комісії адвокатури та ведення Єдиного реєстру адвокатів України та не може перевищувати прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року. Розмір щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування є однаковим для всіх адвокатів. Адвокати, право на заняття адвокатською діяльністю яких зупинено, звільняються від сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування на період зупинення такого права.
46. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що законом не заборонено внесення до ЄРАУ додаткових відомостей, крім вказаних у переліку вище.
47. Також законодавство не забороняє адвокатському самоврядуванню самостійно визначати способи реалізації завдань адвокатського самоврядування та джерела їх фінансового забезпечення у межах правового поля.
48. Суди попередніх інстанцій встановили, що Рішенням Ради адвокатів України від 22.09.2017 року №191 “Питання організаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України” (із змінами) було затверджено щорічну плату (внесок) за опрацювання, внесення та розміщення додаткової інформації у профайлі адвоката (за його бажанням) в базі даних Єдиного реєстру адвокатів України на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, а саме:
1) логотипу та/або найменування веб-сайту АО, АБ, в якому адвокат здійснює адвокатську діяльність – у розмірі однієї мінімальної заробітної плати станом на день подання до ради адвокатів регіону таких відомостей;
2) категорій справ, які веде адвокат (не більше 10 категорій) – у розмірі 50% від однієї мінімальної заробітної плати станом на день подання до ради адвокатів регіону таких відомостей;
3) нагород, почесних звань, відзнак тощо – у розмірі 50% від однієї мінімальної заробітної плати станом на день подання до ради адвокатів регіону таких відомостей. (пункт 1).
49. При цьому суди встановили, що вказане рішення прийнято відповідачем з метою удосконалення профайлу адвоката в ЄРАУ. Зокрема, адвокатам надано можливість за відповідну плату вносити додаткову інформацію, яка фактично є рекламою адвоката. Внесення такої інформації здійснюється виключно за бажанням адвоката.
50. Отже, спірне рішення відповідача стосується внесення відомостей до ЄРАУ, які не визначені законом як обов`язкові та внесення яких не є обов`язком адвокатського самоврядування і не забезпечене фінансово за рахунок щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування.
51. Верховний Суд бере до уваги, що прийняття рішення такого змісту не суперечить визначеним законом повноваженням відповідача та віднесено до його компетенції.
52. З огляду на це Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване рішення Ради адвокатів України від 22.09.2017 року №191 “Питання організаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України” (із змінами) прийняте відповідачем виключно стосовно сплати внесків за внесення додаткової інформації до Єдиного реєстру адвокатів України, яка не передбачена Законом №5076 як обов`язкова для внесення.
53. Водночас п. 6 ч. 1 ст. 58 Закону передбачає, що утримання органів адвокатського самоврядування може здійснюватися також за рахунок інших не заборонених законом джерел.
54. За таких обставин Верховний Суд вважає правильним висновок судів про необґрунтованість доводів позивача про те, що відповідно до ч. 2 статті 58 Закону №5076 розмір щорічних внесків адвокатів не може перевищувати прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року, оскільки встановлена оскаржуваним рішенням щорічна плата (внесок) за опрацювання, внесення та розміщення додаткової інформації у профайлі адвоката (за його бажанням) в базі даних Єдиного реєстру адвокатів України не відноситься до обов`язкових внесків, а здійснюється виключно за бажанням адвоката.
55. Також безпідставними є доводи позивача про відсутність права у Ради адвокатів України встановлювати щорічні внески за ведення Єдиного реєстру адвокатів, оскільки ч. 4 ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та п. 1.6 Розділу ІІ Положення про Раду адвокатів України передбачено повноваження Ради адвокатів України щодо здійснення організаційного, методичного, інформаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України та встановлення розміру та порядку сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечення їх розподілу і використання.
56. Стосовно доводів скаржника про необхідність державної реєстрації оскаржуваного рішення Ради адвокатів України від 22.09.2017 року №191 “Питання організаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України”, оскільки останнє є нормативно-правовим актом застосування у взаємному зв`язку з нормами статті 57 Конституції України та статті 57 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», Верховний Суд зазначає таке.
57. Згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. №395, Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.
58. Відповідно до частини першої та третьої статті 45 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.
59. Згідно з частинами першою та третьою статті 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.
60. Враховуючи вказані норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини Верховний Суд зазначає, що приписами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачено необхідності здійснення державної реєстрації рішень Ради адвокатів України та відповідно до законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів Рада адвокатів України не належить до кола органів, акти яких підлягають державній реєстрації.
61. За цих обставин Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що оспорюване позивачем рішення відповідача прийняте правомірно і підстави для його скасування відсутні.
62. Отже, Суд констатує правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення цього позову.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.
63. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.
64. Ураховуючи викладене колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися за результатами касаційного перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
65. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.
66. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
67. Крім цього, у контексті оцінки решти доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
68. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
69. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
70. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
71. Таким чином, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.
Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.