Конституційний Суд України визнав неконституційним припис, за яким потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання повністю припиняли страхові виплати й соціальні послуги, щойно особа оформлювала документи для виїзду на постійне проживання за кордон.
Рішення Великої палати № 6-р/2026 ухвалено 29 вересня 2026 року за конституційним поданням Верховного Суду. Припис утратить чинність лише через шість місяців із дня ухвалення Рішення, тобто наприкінці березня 2027 року; до того часу він формально чинний.
Що визнано неконституційним
Йдеться про пункт 1 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV. За цим приписом страхові виплати і соціальні послуги припиняються, «якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України».
Суддя-доповідач у справі — Віктор Кичун.
Конституційне подання Верховний Суд вніс ще у 2023 році (справа № 1-2/2023(104/23)). На думку Верховного Суду, припис створює необґрунтовану диференціацію правового статусу застрахованих осіб лише за критерієм наявності документів для виїзду за кордон і становить пряму дискримінацію за ознакою, яку охоплює поняття «інші ознаки» в частині другій статті 24 Конституції України.
Чому припис суперечить Конституції
Суд виходив із природи страхових правовідносин. Право на виплати виникає зі сплати страхових внесків і настання страхового випадку, а обсяг цього права залежить від шкоди здоров’ю та ступеня втрати працездатності. Виплати мають компенсаційний характер, соціальні послуги — відновлювальний. Тому, як наголосив Суд, за загальним правилом їх не можна припинити з обставин, не пов’язаних зі зміною умов, на підставі яких їх призначено.
Оформлення документів на постійне проживання за кордоном не змінює ні шкоди, завданої здоров’ю, ні ступеня втрати працездатності, ні природи страхового випадку, що вже стався, ні розміру сплачених внесків. Цей критерій, за висновком Суду, не має об’єктивного зв’язку з цілями соціального страхування, а отже, суперечить принципу рівності (частини перша, друга статті 24 Конституції України).
Окремо Суд звернув увагу на те, як саме діяв припис: припинення було повним і безстроковим незалежно від віку особи, тяжкості стану здоров’я, наявності утриманців чи можливості надавати послуги дистанційно. Закон не передбачав жодних винятків, умов поновлення виплат і не регулював ситуацій, коли особа так і не виїхала або повернулася в Україну. Таке регулювання, за висновком Суду, порушує сутнісний зміст права на соціальний захист і вимогу юридичної визначеності, а також суперечить статті 1, частині другій статті 3, частині першій статті 8, частині третій статті 25 та частині першій статті 46 Конституції України.
Суд послався на власну позицію, сформульовану ще в Рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009: право громадянина на призначену пенсію не може залежати від умови постійного проживання в Україні.
«Держава не може у свавільний спосіб скасовувати чи обмежувати конституційні права, зокрема право на соціальний захист», — наголошено в Рішенні.
Що залишено державі
Суд не заборонив державі враховувати перебування особи за кордоном. Законодавець може:
- диференціювати порядок здійснення виплат залежно від місця фактичного перебування особи;
- запроваджувати обґрунтовані вимоги щодо регулярного підтвердження права на виплати та механізми перевірки одержувачів;
- укладати міжнародні договори про соціальне забезпечення.
В умовах воєнного стану держава може, а в окремих випадках зобов’язана, контролювати цільове використання державних коштів. Однак Конституція не дозволяє Верховній Раді ухвалювати закон, яким усі виплати й послуги припиняються повністю і безстроково лише через оформлення документів на постійне проживання за кордоном.
Суд також зазначив, що наявність чи відсутність міжнародного договору не може бути підставою для обмеження конституційних прав, а визнання припису неконституційним не ставить під сумнів чинність таких договорів.
Що це означає для потерпілих та їхніх представників
Резолютивна частина Рішення встановлює, що припис утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Рішення, а Верховна Рада має привести регулювання у відповідність до Конституції та цього Рішення. Рішення є обов’язковим, остаточним і не може бути оскаржене.
Відтермінування означає, що формально припис ще діятиме до кінця березня 2027 року. Водночас для тих, кому виплати вже припинено або припиняють зараз, у правовій позиції Конституційного Суду тепер є прямий конституційний аргумент. Аналітично: представники потерпілих можуть посилатися на практику Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, за якою суди не мають застосовувати положення законів, що суперечать Конституції, незалежно від того, чи визнав їх неконституційними Конституційний Суд, а застосовують норми Конституції як норми прямої дії (частина четверта статті 7 КАС України). Чи поширять суди цей підхід на період відтермінування і на виплати, припинені до 29 вересня 2026 року, покаже судова практика: за частиною другою статті 152 Конституції неконституційний акт утрачає чинність не раніше дня ухвалення рішення КСУ.
Досвід застосування Рішення № 25-рп/2009 щодо пенсій громадян, які виїхали за кордон, показує, що питання поновлення виплат за минулий період і строків звернення до суду, ймовірно, стануть предметом окремих спорів.
Читайте також на ADVOKAT POST
- Суди не мають застосовувати положення законів, які не відповідають Конституції, незалежно від того, чи визнавалися вони КСУ — позиція Верховного Суду про пряму дію Конституції в соціальних спорах, зокрема щодо правовідносин, які виникли до рішення КСУ.
- Звернення з позовом про поновлення виплати пенсії після Рішення КСУ не обмежується шестимісячним строком звернення до адміністративного суду – ВП ВС — як Велика Палата ВС вирішила питання поновлення пенсії громадянці, яка виїхала за кордон, після Рішення № 25-рп/2009.
- КСУ визнав неконституційним припис, яким було унеможливлено перерахунок розмірів пенсій окремим державним службовцям — інший приклад, коли КСУ відтермінував утрату чинності неконституційним приписом у сфері соціального захисту.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.