Використання (обнародування) імені особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, допускається виключно після набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї, незалежно від публічного статусу особи чи суспільного інтересу до інформації. Захист порушеного права на ім’я здійснюється шляхом видалення персональних даних з публікації, а не видалення публікації повністю, що забезпечує баланс між правом особи та свободою медіа інформувати суспільство.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
У справі, що переглядалася, колишній керівник великої нафтогазовидобувної компанії звернувся до суду з позовом до інтернет-видання, на обґрунтування якого зазначив, що на вебсайті відповідача було опубліковано матеріал, в якому йшлося про зміну запобіжного заходу щодо нього та повідомлення йому про підозру у фінансових махінаціях, пов’язаних з діяльністю підприємства, керівником якого він був.
Посилаючись на те, що за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо нього, товариство в оспорюваній статті порушило його немайнове право на використання імені, позивач просив суд визнати такими, що порушують його немайнове право на використання імені, дії товариства і зобов’язати відповідача видалити згадану публікацію.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив.
У касаційній скарзі відповідач, зокрема, звертав увагу на наявність статусу публічної особи в позивача та на суспільну значущість інформації, а також на те, що ці обставини не були враховані судами.
КЦС ВС при розгляді справи зробив низку правових висновків.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 22 квітня 2010 року у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» наголошено, що п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не забороняє владі інформувати суспільство про здійснювані кримінальні розслідування, проте вимагає робити це з максимальною обережністю та обачністю, які необхідні для дотримання принципу презумпції невинуватості.
Крім того, з огляду на ст. 32 Конституції України необхідно розрізняти справи про захист гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації (права на відповідь) і справи про захист інших особистих немайнових прав, зокрема перелічених у ст. 270 ЦК України, що порушені у зв’язку з поширенням про особу інформації, недоторканність якої спеціально охороняється Конституцією та законами України і поширення якої може завдати моральну шкоду навіть у випадку, якщо така інформація відповідає дійсності і не порочить гідність, честь чи ділову репутацію.
Відповідач порушив немайнове право позивача на використання його імені в розумінні ч. 4 ст. 296 ЦК України. Зокрема, порушення полягало в тому, що на офіційному сайті відповідача було розміщено інформацію про позивача із зазначенням імені та прізвища позивача як особи, яка затримана та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за відсутності обвинувального вироку щодо позивача, який набрав законної сили.
Перевіряючи доводи касаційної скарги про те, що інформація стосовно позивача є предметом суспільного інтересу та може поширюватися в інтересах інформування громадськості, КЦС ВС виходив із того, що незалежно від наявності суспільного інтересу й того, чи є позивач публічною особою, зазначення його імені в публікації до набрання законної сили обвинувальним вироком суду є порушенням ч. 4 ст. 296 ЦК України.
Доводи касаційної скарги про те, що оспорювана публікація не містить по батькові позивача, його зображень / фотографій, які давали б підстави беззаперечно пов’язувати інформацію з позивачем, відхилені КЦС ВС, оскільки встановлено, що відповідач використав власне ім’я та прізвище позивача, що дає можливість ідентифікувати особу.
Водночас КЦС ВС зазначив, що суди не звернули уваги, що частина змісту публікації містить посилання на ім’я інших фізичних осіб, які з позовом до суду не зверталися, при цьому позивач має право вимагати від відповідача припинити дії з використанням його імені, що порушили його особисте немайнове право, шляхом видалення з публікації персональних даних.
З огляду на викладене КЦС ВС змінив судові рішення суду в частині задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача видалити всю публікацію, шляхом зобов’язання відповідача видалити в оспорюваній публікації посилання на ім’я позивача.
Постанова КЦС ВС від 10 вересня 2025 року у справі № 757/19417/23 (провадження № 61-9428св24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/130158258.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.