Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного
господарського суду, позовні вимоги Державної екологічної інспекції про стягнення 7 253 886,05 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, задоволено повністю. Суди виходили з того, що відповідач (державне комунальне підприємство) перед початком використання отриманої ним в оренду котельні, яка є джерелом забруднення атмосферного повітря, повинен був отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин. Натомість з матеріалів перевірки Державної екологічної інспекції вбачається, що у державного комунального підприємства відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
КГС ВС залишив без змін зазначені рішення з огляду на таке. Відповідно до частини четвертої статті 4-1 Закону України “Про дозвільну систему у сфері
господарської діяльності” у разі надання на підставі договору оренди чи інших
договорів у тимчасове користування приміщень та обладнання за умови
збереження виду діяльності і стану цих приміщень та обладнання від орендаря чи іншого користувача не вимагається отримання документа дозвільного характеру на їх використання (експлуатацію), крім потенційно небезпечних об’єктів та в разі експлуатації машин, механізмів, устаткування (далі – устаткування) підвищеної небезпеки, якщо інше не встановлено законом.
Судами встановлено, що державне комунальне підприємство на підставі договору оренди є орендарем котельні, яка обладнана одним котлом типу ГМ50-14 та двома котлами типу КВГМ-100, і використовує її в своїй господарській діяльності для виробництва теплової енергії. Ця котельня є стаціонарним джерелом забруднення атмосферного повітря. За технічними характеристиками котли ГМ-50-14 і КВГМ-100 належать до машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а тому перед їх використанням відповідач мусив отримати дозвіл, як це визначено частиною четвертою статті 4-1 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.
Скаржник, звертаючись з касаційною скаргою, посилався на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне тлумачення норми статті 33 Закону
України “Про охорону атмосферного повітря”, оскільки дозвіл на викиди
стаціонарними джерелами був наявний на час оренди котельні підприємством.
Також він вказав на неправильне тлумачення апеляційною інстанцією абзацу
першого частини четвертої статті 4-1 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, оскільки ця норма не встановлює вимоги про отримання документів дозвільного характеру орендарем незалежно від будь-яких обставин. На думку скаржника, у наведеній нормі міститься висновок про необхідність отримання документа дозвільного характеру у разі, якщо такий дозвіл відсутній взагалі на стаціонарне джерело.
Колегія суддів КГС ВС зазначила про необґрунтованість доводів скаржника про відсутність підстав для притягнення його до відповідальності, передбаченої статтею 33 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”, за наявності
дозволу від 23.12.2016 No 710100000-241, наданого попередньому орендареві. При цьому колегія суддів касаційної інстанції вказала на неправильне тлумачення скаржником частини четвертої статті 4-1 зазначеного Закону, оскільки ані пункт 3 Порядку (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 No 302) видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі – Порядку No 302), ані названа стаття Закону не містять положень про обов’язок отримання дозволу лише суб’єктом, якому належить об’єкт, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.
Як вбачається з положень пункту 3 Порядку No 302, до суб’єктів господарювання належать підприємства, установи, організації та громадяни – підприємці, які експлуатують відповідні об’єкти, а частиною четвертою статті 4-1 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” встановлено обов’язок орендаря (іншого користувача) отримати документ дозвільного характеру на використання (експлуатацію) потенційно небезпечних об’єктів, а також у разі експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки без визначення умов щодо отримання або неотримання такого дозволу суб’єктом господарювання, якому належить таке устаткування. При цьому відповідачем не наведено винятків, з якими в абзаці першому частини четвертої статті 4-1 зазначеного Закону пов’язується можливість неотримання орендарем документа дозвільного характеру, зокрема, на експлуатацію машин, механізмів,
устаткування підвищеної небезпеки.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем доведено
факт порушення відповідачем законодавства у сфері охорони атмосферного
повітря: здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без отримання відповідного дозволу, що підтверджується матеріалами справи і не спростовано відповідачем, і тому він зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані державі внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря в повному обсязі.
Постанова КГС ВС від 17.09.2019 у справі No 903/888/ https://reyestr.court.gov.ua/Review/84570922