09 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1доОСОБА_2 про втрату права користування житлом колишнього члена сім`ї власника житла та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення.
Суд встановив, що ОСОБА_1є власником квартири, у якій зареєстровані вона, її чоловік, син та дочка ОСОБА_2. Деякий час відповідачка не проживала у спірній квартирі у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у користуванні квартирою.
ОСОБА_2 подала зустрічний позов про вселення, який обґрунтувала наявністю конфлікту між нею та власницею квартири внаслідок якого остання позбавлена можливості проживати ужитловому приміщенні, оскільки її мати змінила замки та не надалаключі від вхідних дверей.Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, визнано ОСОБА_2такою, що втратила право користування спірною квартирою; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до положень частини першої статті156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Водночас згідно із статтею 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Отже,при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
У справі, що переглядалася, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили причини непроживання ОСОБА_2 у квартирі, зокрема те, що між сторонами існує конфліктна ситуація з приводу користування спірним житлом, не встановили, чи збалансовує рішення, ухвалене судом першої інстанції, інтереси ОСОБА_1 як власника квартири та ОСОБА_2, яка також зареєстрована у цій квартирі, проживала у ній більше 20 років та не має іншого житла.
Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 09 грудня2020 року у справі No209/2642/18 (провадження No 61-9591св19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/93564561