Обставини справи
особа обвинувачувалась у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням до сховища, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
місцевий суд визнав винуватим та засудив обвинуваченого за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК.
Апеляційний суд скасував цей вирок в частині засудження обвинуваченого за епізодами від 27 травня, 03, 07, 20, 23 червня 2023 року, а кримінальне провадження в цій частині закрив на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв’язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
У касаційній скарзі прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції, закриваючи кримінальне провадження за епізодами крадіжок, вчинених з проникненням до сховищ, а саме інших володінь особи (автомобілі та штрафмайданчик), не перекваліфікував діяння засудженого на ч. 1 ст. 162 КК.
Позиція ККС
скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: ККС вказав, що приписами ч. 1 ст. 162 КК передбачено кримінальну відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян. Отже, у розвиток конституційних положень про недоторканність житла та іншого володіння особи (ст. 30 Конституції України) у ст. 162 КК встановлено кримінальну відповідальність за незаконне проникнення не лише до житла, а й до іншого володіння фізичної особи.
Хоча положення КК й не містять нормативного визначення поняття «іншого володіння особи», однак на законодавчому рівні вказане питання унормовано, зокрема у ст. 233 КПК, де під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які перебувають у володінні особи.
Для визначення предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 КК, має значення лише встановлення, чи підпадає цей об’єкт під ознаки житла чи «іншого володіння».
З огляду на викладене вище, незаконне проникнення до транспортного засобу охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК, як незаконне проникнення до іншого володіння особи. Водночас апеляційний суд, ухвалюючи рішення, не врахував точного змісту приписів ч. 1 ст. 162 КК.
Щодо питання віднесення території штрафмайданчика до предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 КК, то з установлених у судових рішеннях обставин не вбачається, чи було це посяганням на володіння фізичної особи. Тому апеляційному суду необхідно врахувати наведене та, зважаючи на встановлені обставини і положення цієї постанови, ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.
Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 03.09.2025 у справі № 755/12775/23 (провадження № 51-1802км25) https://reyestr.court.gov.ua/Review/130025806
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.