У ГПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду
попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв’язку з розглядом справи (стаття 124 ГПК України).
Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов’язковою складовою
як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин п’ятої – сьомої статті 129 ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов’язаних з розглядом справи.
При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру
судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно із частиною другою статті 124 ГПК України у разі неподання стороною
попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право в разі невиконання стороною обов’язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору (постанова КГС ВС від 21.08.2019 у справі No 922/2821/18).
Верховний Суд у своєму рішенні (постанова КГС ВС від 21.08.2019 у справі
No 922/2821/18) звертає увагу, що неповідомлення учасником справи іншого учасника справи про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також ненаправлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог позбавляє іншого учасника справи можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до частин п’ятої, шостої статті 126 ГПК України.
Крім того, зважаючи на положення статей 282, 315 ГПК України про те, що суд
апеляційної та касаційної інстанцій має вирішувати питання щодо розподілу судових витрат, здійснених у зв’язку з переглядом справи, Верховний Суд дотримується позиції, що згідно зі статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв’язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова КГС ВС від 14.02.2019 у справі No 916/24/18).
Як убачається з аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі має право подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу до прийняття касаційною інстанцією постанови по суті справи (додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі No 911/1803/17).
Верховний Суд у своєму рішенні (постанова КГС ВС від 29.10.2018 у справі
No 911/559/17) констатував, що під час розгляду скарги на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби при вирішенні питання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу не підлягають застосуванню положення статті 124 ГПК України, оскільки ця стаття регулює порядок надання розрахунку судових витрат саме під час подання першої заяви по суті спору, а скарга на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби не є першою заявою по суті спору в розумінні положень статей 124, 161 ГПК України.
У названій постанові Верховний Суд, обґрунтовуючи свою позицію, зазначив,
що згідно зі статтею 344 ГПК України судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Отже, такі правовідносини регулюються положеннями статей 123, 126, 344 ГПК України.