Позивач здійснює незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську у формі АО та за наслідками цієї діяльності отримує прибуток, у формі дивідендів, а тому є платником ЄСВ: постанова 8ААС

Восьмий апеляційний адміністративний суд розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Остап`юк С.В., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/574/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу,-

                                                     В С Т А Н О В И В:          

18 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 року №Ф15041-52.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39394463) про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу відмовлено.

Не погодившись з  рішенням суду першої інстанції, позивачем ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що Рішенням Івано-Франківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю за № 27 від 27.02.2012. З 01.03.2012 позивач взятий на облік платників податків.

З 23.07.2014 позивач змінив форму здійснення адвокатської діяльності з індивідуальної діяльності на адвокатське об`єднання.

08.02.2019 Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15041-52, якою зобов`язано позивача сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18   276, 72 гривень.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки позивач здійснює незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську у формі адвокатського об`єднання та за наслідками цієї діяльності отримує прибуток, у формі дивідендів, а тому є платником єдиного соціального внеску.

З цими висновками суду першої інстанції, погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 № 5076-VІ (далі-Закон № 5076-VІ), адвокат – фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VІ, адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 5076-VІ передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до ст. 13 Закону № 5076-VІ, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Приписами ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 15 Закону № 5076-VІ передбачено, що адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.

Державна реєстрація адвокатського об`єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Адвокатське об`єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об`єднання. Від імені адвокатського об`єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об`єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку передбачено Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 за № 2464-VІ (далі-Закон № 2464-VІ).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі по тексту також – єдиний внесок) визначено як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ передбачено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно системного аналізу вище наведених норм, платниками єдиного внеску є особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську діяльність.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, оскільки в Законі № 2464-VІ передбачено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, і адвокатську, то незалежно від форми здійснення такої діяльності, індивідуальної чи у формі адвокатського об`єднання, це не позбавляє обов`язку сплати єдиного внеску такими особами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач є одним з п`яти учасник-партнерів Адвокатського об`єднання “Скіф”.

Відповідно до п.п. 14.1.49 п. 1 ст. 14 Податкового кодексу України, дивіденди – платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Таким чином, оскільки позивач отримав дохід, у формі дивідендів, що є доходом в розумінні Податкового кодексу України, за результатом його діяльності у Адвокатському об`єднанні “Скіф”, що відповідно до ч. 3 ст. 4  ст. Закону № 2464-VІ вважається незалежною професійною діяльністю адвоката, а тому ОСОБА_1 є платником єдиного внеску.

Згідно довідки № 141/10/20-015 від 01.03.2012, ОСОБА_1 взятий на облік платників податків Коломийською об`єднаною ДПІ Головного управління ДФС в області.

З 02.03.2012 позивач, відповідно до повідомлення № 3187/04 від 06.03.2012, взятий на облік платника єдиного внеску Управлінням Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області.

Відповідно до п.п 65.10.4 п. 10 ст. 65 Податкового кодексу України, внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі, зокрема, реєстрації припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі – з дати реєстрації.

Згідно п.п. 67.1.1 п. 67.1 ст. 67 Податкового кодексу України, підставами для зняття з обліку у контролюючих органах юридичної особи, її відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб є, повідомлення чи документальне підтвердження державного реєстратора чи іншого органу державної реєстрації про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, закриття відокремленого підрозділу юридичної особи.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 затверджено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яким визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – платники єдиного внеску) у територіальних органах Державної фіскальної служби України    (далі – контролюючі органи), надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (далі-Порядок № 1162).

Відповідно до абз. 3 п. 1 Порядок № 1162, у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань”, платник єдиного внеску зобов`язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ згідно з додатком 5 до цього Порядку та копії розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи.

Частиною 1 ст. 32 Закону № 5076-VІ передбачено, що право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі: 1) подання адвокатом заяви про припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 2) визнання адвоката безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 3) смерті адвоката; 4) накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю; 5) встановлення факту надання недостовірних відомостей для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та складення присяги адвоката України; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно адвоката за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі.

Відомості про припинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України (ч. 7 ст. 32 Закону № 5076-VІ).

Суд апеляційної зазначає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про припинення адвокатської діяльності, крім того, згідно витягу з Єдиного Реєстру адвокатів України № 020361 від 30.05.2018 (а. с. 17), адвокатська діяльність ОСОБА_1 не припинена, отже позивач є платником єдиного внеску в розумінні Закону № 2464-VІ.

Також слід зазначити, що положеннями абз. 1, 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, – на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 5  ч. 1 ст. 1 Закону №2 464-VІ, мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Отже особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську діяльність, є платником мінімального страхового внеску (єдиного внеску) навіть за умови не отримання доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що формуючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 № Ф-15041-52, контролюючий орган діяв відповідно до наданих йому повноважень та у встановленому законом порядку, оскільки позивач здійснює незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську у адвокатському об`єднанні, яка не є припиненою, та за наслідками цієї діяльності отримував прибуток у формі дивідендів, які є доходом в розумінні Податкового кодексу України, а тому є платником єдиного соціального внеску.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

                                                      П О С Т А Н О В И В:            

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі № 300/574/19 – без змін.