16 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Головного управління
Національної гвардії України (далі – ГУ Нацгвардії України) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року у справі No 820/3834/18 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч), ГУ Нацгвардії України про зобов’язання відповідачів прийняти рішення та здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв’язку зі смертю майора ОСОБА_4, членам його сім’ї – ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_1 (одна з позовних вимог).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 є матір’ю померлого ОСОБА_4, ОСОБА_3 є сином, а ОСОБА_2 є дружиною.
Згідно копії свідоцтва про смерть, виданої 19.11.2016 Чугуївським міським
відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального
управління юстиції у Харківської області, ОСОБА_4, помер у віці 46 років.
Відповідно до постанови державного управління “Територіального медичного
об’єднання МВС України по Харківській області” Військово-лікарської комісії від 20.07.2017 вказано, що захворювання ОСОБА_4 що призвело до смерті послугувало “Порушення мозкового кровообігу на тлі злоякісного новоутворення
головного мозку”, яке пов’язане із захистом батьківщини.
Військовою частиною, де проходив службу ОСОБА_4, а також рішенням комісії ГУ Нацгвардії України ОСОБА_2, ОСОБА_1, та ОСОБА_3, відмовлено на звернення
позивачів у наданні одноразової грошової допомоги у зв’язку зі смертю батька,
чоловіка, сина ОСОБА_4, оскільки на дату смерті, він був виключений зі списків
особового складу військової частини та звільнений у запас за станом здоров’я,
посилаючись на наказ командира військової частини від 18.07.2016.
Не погодившись із такими діями відповідачів, позивачі звернулись до суду з цим
позовом.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням позов задовольнив, зобов’язавши військову частину та ГУ Нацгвардії України здійснити нарахування
та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового
мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного
року у зв’язку зі смертю майора ОСОБА_4, членам його сім’ї.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою скасував рішення
Харківського окружного адміністративного суду в частині задоволення позовних
вимог про зобов’язання військової частини здійснити нарахування та виплату
одноразової грошової допомоги.
Прийняв у цій частині нову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог до військової частини про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної
шкоди – відмовив. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, суд
апеляційної інстанції, виходив із того, що рішення про відмову в призначенні
та виплаті одноразової грошової допомоги членам сім’ї померлого ОСОБА_4,
прийнято комісією ГУ Нацгвардії України, при цьому обов’язок з вирішення вказаного питання покладено на останнього чинним законодавством України.
Апеляційний суд дійшов висновку щодо відсутності протиправних дій, рішень чи бездіяльності військової частини, якими були б порушені права позивачів, при
цьому зазначив, що вирішення питання щодо призначення одноразової грошової
допомоги не покладено на військову частину чинним законодавством України, а тому позовні вимоги до військової частини є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів
попередніх інстанцій – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Проаналізувавши статті 1, 16 Закону України від 20.12.1991 No 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі –
Закон No 2011-XII), статтю 41 Закону України від 25.03.1992 No 2232-XII “Про військовій обов’язок і військову службу” (далі – Закон No 2232-XII) Верховний Суд зазначив, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов’язків військової служби, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби незалежно від часу звільнення з військової служби.
Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв ’язку з виконанням ним обов’язків військової служби захворів, внаслідок чого помер.
Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа
військовослужбовцем на час смерті. Наявність статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов’язків військової служби чи в період проходження військової служби.
Норми статті 16 Закону No 2011-XII у зв ’язку із складністю їх конструкції
допускають неоднозначне трактування, внаслідок чого і виник спір. Проте, на переконання суду інше тлумачення вказаної норми, ніж зазначене судом, не відображало б мети законодавця при прийнятті цього закону.
Якби законодавець пов’язував право сім’ї на допомогу лише з фактом смерті
(загибелі) особи, яка була військовослужбовцем на час смерті, він би обмежився
запровадженням норм про наявність відповідного права у разі загибелі (смерті)
військовослужбовця під час виконання обов’язків військової служби чи в період її проходження.
Натомість, закон містить також і положення про наявність права на допомогу у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби чи проходження військової служби. Отже в такому
випадку допомога призначається незалежно від часу звільнення з військової служби.
З урахуванням того, що право на отримання одноразової грошової допомоги
членами сім’ї військовослужбовця не залежить від наявності останнього на момент смерті статусу військовослужбовця, а безпосередньо пов’язане із наявністю зв’язку між смертю особи та захворюванням, отриманим під час виконанням ним обов’язків військової служби, суди дійшли правильного висновку про наявність у позивачів права на отримання гарантованої державою соціальної допомоги у рівних частках.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі No 820/3834/18 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107354321.