Під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів у Вищій школі адвокатури на тему “Правочини (договори): загальні зауваги, підстави та наслідки визнання недійсними”, Ромовська Зорислава, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, автор проекту Сімейного кодексу України, співавтор проекту Цивільного кодексу України, розповіла про удаваний правочин, свободу визначення змісту правочину, право на його оспорювання.
Стаття 235 ЦКУ дає точне визначення: удаваний правочин – це правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Частина 1 ст. 235 дає підстави зробити висновок, що в удаваному правочині і одна і друга сторона є поінформовані.
Прикладом може бути договір купівлі – продажу, але щоб приховати доходи, особи письмово вкладають договір дарування. Отже. модель цього правочину полягає в умислі обох сторін.
Потрібно зазначити, що не зовсім розрізняються випадки коли є договір удаваний і є помилка стосовно юридичної природи договору.
У випадку юридичної помилки, то наслідком є двостороння реституція. А коли мова йде про удаваний договір, тоді відносини сторін регулюються тими законами, стосовно того договору який сторони мали на увазі.
Стосовно відшкодування моральної шкоди, то відповідно до ст.23 ЦКУ, відшкодування здійснюється різними способами. Потрібно звернути увагу, що це можуть бути не лише кошти, а і інше майно, або навіть слово ( публічне вибачення).
Відповідно ст. 214 ЦКУ “Відмова від правочину”, то кодекс дозволяє відмовитись від заповіту, від договору купівлі-продажу, договору дарування чи іншого договору. Тлумачення договору можливе за згодою обох сторін.
Коли укладено договір і сторони домовились про кожний пункт, але через деякий час одна із сторін вирішила, що якась норма договору не справедлива, то вона має право звернутись в суд про зміну цієї норми, або визнання її недійсною.
Відповідно ч.1 ст 203 ЦКУ свобода договору є до тих пір поки договір відповідає вимогам закону та відповідає моральним засадам суспільства.
Ч.1 ст.203 підлягає застосуванню до всіх правочинів, до всіх договорів, у тому числі і заповіту. Тому, адвокатам рекомендовано не боятись пред’являти вимоги про визнання заповіту несправедливим, але надалі потрібно довести в чому ж ця несправедливість полягає.