Припинення дії договору не припиняє зобов’язання сторін, а відповідні спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають на підставі зазначеного договору, підлягають розгляду у відповідному третейському суді.
КГС ВС розглянув апеляційну скаргу ФГ”П’ятигірське” на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 за заявою ФГ”П’ятигірське” про скасування рішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації “Радник” від 07.04.2020 у третейській справі No 06/11-2020 за позовом ПрАТ “Лебединський насіннєвий завод” до ФГ”П’ятигірське” про стягнення боргу і прийняв постанову, в якій зазначив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Рішенням Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації “Радник” від 07.04.2020 у третейській справі No 06/11-2020 позов ПрАТ “Лебединський насіннєвий завод” до ФГ “П’ятигірське” про стягнення боргу задоволено. Стягнуто з ФГ”П’ятигірське” на користь ПрАТ “Лебединський насіннєвий завод” кошти у розмірі 12 528774,70 грн, з яких: 11006957,05 грн – заборгованість за товар,отриманий за договором, 501097,26 грн – пеня за порушення строків виконання грошових зобов’язань за договором, 1 020 720,39 грн – проценти річних. Стягнуто з ФГ “П’ятигірське” на користь ПрАТ “Лебединський насіннєвий завод” третейський збір у розмірі 64643,87 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 у задоволенні заяви ФГ”П’ятигірське” про скасування рішення третейського суду від 07.04.2020 відмовлено, рішення третейського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ФГ “П’ятигірське” звернулося до КГС ВС з апеляційною скаргою.
Скарга була мотивована тим, що дія договору поставки, у тому числі третейської угоди,закінчилася 31.12.2019, а отже,була відсутня угода про передачу спору на розгляд третейського суду і тому третейський суд не мав компетенції для розгляду зазначеної справи.
ОЦІНКА СУДУ
КГС ВС, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного господарського суду без змін, зазначив таке.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом,пунктом 10.2 договору поставки NoД-ВА-19-00130 від 31.10.2018 сторони погодили, що на вимогу будь-якої зі сторін спір за цим договором може бути переданий на вирішення до Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації “Радник”. Сторони домовилися, що норми названого пункту договору є третейською угодою у вигляді третейського застереження і вони погоджують передачу будь-якого спору, що може виникнути за цим договором або у зв’язку з ним, на розгляд третейського суду за бажанням будь-якої зі сторін. Сторони погодилися з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватися Регламент Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації “Радник”, а розгляд спорів буде здійснюватися одноособово суддею Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації “Радник” Стадником П. В. , а за відсутності можливості розгляду спору зазначеним суддею –будь-яким суддею Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації “Радник”,призначеним його головою.
Отже, КГС ВС встановив, що сторони уклали третейську угоду у формі третейського застереження в договорі про передачу будь-якого спору, що виникне на підставі зазначеного договору,на розгляд Черкаського обласного Постійно діючого третейського суду при Корпорації “Радник”.
Водночас, на думку відповідача, позивач звернувся до третейського суду в березні 2020 року поза межами дії договору в частині третейського застереження, оскільки строк дії договору закінчився 31.12.2019.
Однак згідно з пунктом 12.1 зазначеного договору цей договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами, дата якого зазначена в преамбулі договору (31.10.2018), та діє до 31.12.2019, а в частині невиконаних зобов’язань, що виникли протягом дії цього договору, до повного їх виконання сторонами.
ВС звернув увагу на те, що відповідно до положень статті629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
За загальним правилом зобов’язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України, стаття 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599–601, 604–609 ЦК України.
Системний аналіз зазначених норм дав змогу КГС ВС дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов’язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Аналогічна правова позиція висловлена ВС у постанові від 19.05.2020 у справі No910/9167/19.
У частині третій статті 22 ГПК України визначено, що будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.
ВП ВС у постанові від 28.08.2018 у справі No906/493/16 дійшла висновку про те, що господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди.
КГС ВС зазначив, що предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою. Аналогічний висновок викладено в постанові ВС від 04.10.2018 у справі No910/8961/17.
З огляду на це колегія суддів погодилася з висновком апеляційного господарського суду про те, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов’язання сторін, а відповідні спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають на підставі зазначеного договору, підлягають розгляду у відповідному третейському суді.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 17.09.2020 у справі No 873/58/20 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/91653023.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 30.09.2020 у справі No 873/64/20.