20 січня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі No0440/6990/18 (провадження NoК/9901/5205/19) за позовом керівника Криворізької місцевої прокуратури No2 Дніпропетровської області в інтересах держави до Криворізької районної ради Дніпропетровської області, Управління освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, Комунальний заклад «Чкаловський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Ластівка» загального розвитку» Криворізької районної ради Дніпропетровської області, про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року, позовну заяву повернуто на підставі пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України внаслідок відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що саме центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки та реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення є органом державної влади,яки й наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави шляхом здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання. Отже, твердження про відсутність належного державного органу для звернення до суду з викладеними позовними вимогами не є обґрунтованими. Докази на підтвердження того, що вказаний центральний орган виконавчої влади чи його відповідальний структурний підрозділ протиправно не здійснює контролю у відповідній сфері чи здійснює його неналежним чином, відсутні.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано проаналізовано повноваження органів Державної служби з надзвичайних ситуацій та установлено, що на під ставі статей 67 та 68 КЦЗ України саме органи ДСНС уповноважені звертатися до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств.
Надання органам ДСНС права звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб`єктів господарювання свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров`ю людей, тоді як в інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу.
Законодавством установлено порядок забезпечення виконання вимог органів ДСНС про усунення порушень в сфері техногенної та пожежної безпеки саме шляхом звернення органів ДСНС до суду з предметом позову, визначеним статтями 67, 68 КЦЗ України, а не шляхом покладення на Управління освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації обов`язку вжити в межах компетенції заходи, направленні на усунення порушень протипожежної безпеки.
Отже, доводи касаційної скарги щодо необґрунтованого ототожнення судами обсягу повноважень органів ДСНС,визначених у статтях 67, 68 КЦЗ України, з повноваженнями прокурора, передбаченими статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”та статтею 53КАС України, є безпідставними.
Представництво інтересів держави прокурором в суді не повинно мати на меті підміну суб`єкта виконання владних управлінських функцій, а – спонукати до виконання у разі неналежного виконання таких функцій суб`єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор в суді.
Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень у належний спосіб, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який, всупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній.
З урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб’єкта владних повноважень.
Детальніше із текстом постанови Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі No0440/6990/18 можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94264230.