АДВОКАТУРА, НОВИНИ

Про EU Labour Law для українського адвоката та нові горизонти правозастосування Вікторія Поліщук

Про EU Labour Law для українського адвоката: нові горизонти правозастосування розповіла адвокат, медіатор, Голова Комітету з трудового права НААУ, керівниця Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ Вікторія Поліщук під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури.

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками EU Labour Law для українського адвоката, а саме:

  • 1. Джерела трудового права ЄС.
  • 2. Трудові договори.
  • 3. Часткова зайнятість.
  • 4. Робочий час та час відпочинку.
  • 5. Свобода пересувань/переміщень працівників.
  • 6. Гендерна рівність.
  • 7. Питання дискримінації.

У рамках характеристики EU Labour Law акцентовано на наступному:

1. Джерела трудового права ЄС

Система джерел:

Трудове право ЄС складається з:

  • первинного права (установчі договори ЄС);
    • вторинного права – акти інституцій ЄС за ст. 288 ДФЄС:
      • директиви
      • регламенти
      • рішення;
    • судової практики Суд Європейського Союзу (CJEU) як джерела права.

Особливості регулювання:

  • Трудове право ЄС встановлює мінімальні стандарти, держави-члени можуть запроваджувати вищий рівень захисту.
  • В ЄС немає уніфікованого визначення «працівника» – держави визначають його у національному праві.
  • Водночас у практиці Суд Європейського Союзу вироблено критерії: працівник – це особа, яка протягом певного часу виконує роботу під керівництвом іншої особи та за винагороду.

Судова практика:

  • Рішення Європейський суд з прав людини у справі Hellgren v. Finland (№ 52977/19, 17.03.2025):
  • утримання заробітної плати під час вибіркового страйку;
  • межі позитивних зобов’язань держави щодо свободи об’єднання (ст. 11 Конвенції);
  • допустимість невиплати зарплати за невиконану частину роботи.
  • Рішення Європейського комітету з соціальних прав (10.09.2025, скарги № 214/2022 та № 215/2022, CO.NA.PO. v. Italy):
  • відсутність дискримінації у перехідний період реформ оплати праці пожежників;
  • відсутність обов’язку ретроактивного вирівнювання виплат;
  • відповідність ст. 1§2 та 12§3 Європейської соціальної хартії.

2. Трудові договори

Критерії трудового договору в праві ЄС:

  • Відмежування від цивільно-правових відносин здійснюється за критерієм субординації.
  • Працівник:
    • виконує роботу під контролем роботодавця;
    • отримує винагороду;
    • працює у визначених часових і просторових межах.
  • Якщо особа формально «самозайнята», але фактично виконує роботу як найманий працівник — застосовується змістовний підхід, а не формальний.

Судова практика:

  • Справа C-715/20 (20.02.2024), Суд Європейського Союзу: ненадання письмового обґрунтування розірвання строкового трудового договору = дискримінація порівняно з безстроковим договором.

3. Часткова зайнятість

Принципи:

  • Працівники з частковою зайнятістю не можуть зазнавати гіршого становища лише через формат зайнятості.
  • Однакові пороги понаднормових годин для full-time і part-time можуть створювати непряму дискримінацію.

Судова практика:

  • Справа C-660/20 Lufthansa Cityline (19.10.2023), Суд Європейського Союзу: однаковий поріг понаднормових для повної і часткової зайнятості = дискримінація проти part-time.
  • Справи C-184/22 і C-185/22 KfH (29.07.2024): оплата понаднормових лише після перевищення норми повної зайнятості = неприпустима.

4. Робочий час та час відпочинку

Нормативна основа:

  • Директива 2003/88/EC:
    • максимальний робочий час — 48 год/тиждень;
    • щоденний відпочинок — 11 годин поспіль;
    • щотижневий відпочинок — 24 + 11 годин;
    • право на мінімум 4 тижні оплачуваної відпустки;
    • гарантії для нічних працівників;
    • обов’язок обліку робочого часу.

Судова практика:

  • C-518/15 Matzak – єдине поняття «робочого часу», інтенсивність не має значення.
  • C-107/19 Dopravní podnik – коротка перерва може обмежувати свободу використання часу.
  • C-477/21 MÁV-Start – щоденний і щотижневий відпочинок не можуть заміняти один одного.
  • C-55/18 CCOO – обов’язковий точний облік робочого часу (у т.ч. дистанційного).
  • C-206/22 Sparkasse Südpfalz (12.12.2023) – карантин ≠ підстава для перенесення відпустки без хвороби.
  • C-218/22 Comune di Copertino (18.01.2024) – заборона компенсації за невикористану відпустку при звільненні суперечить праву ЄС.
  • C-367/23 Artemis (20.06.2024) – компенсація за відсутність медогляду можлива лише за доведених збитків.
  • C-435/23 (29.07.2024) – різна тривалість нічної роботи можлива за наявності обґрунтування.
  • C-531/23 Loredas (19.12.2024) – виключення домашніх працівників з обліку робочого часу порушує право ЄС.

5. Свобода пересувань працівників

Зміст принципу:

  • Заборона непропорційних обмежень мобільності працівників у межах ЄС.

Судова практика:

  • C-680/21 Royal Antwerp (21.12.2023), Суд Європейського Союзу: обмеження складу команд за критерієм «місцевого навчання» допустимі лише за доведення ефективності.
  • C-650/22 FIFA (04.10.2024): санкції за дострокове розірвання контракту можуть порушувати свободу праці, якщо є непропорційними.

6. Гендерна рівність

Принцип:

  • Заборона прямої та непрямої дискримінації за ознакою статі, зокрема у сфері оплати праці та умов зайнятості.

Судова практика:

  • C-184/22 і C-185/22 KfH (29.07.2024), Суд Європейського Союзу: оплата понаднормових тільки після досягнення норми повної зайнятості = непряма дискримінація за ознакою статі.
  • C-314/23 Air Nostrum (04.10.2024): різні добові виплати допустимі, якщо обґрунтовані об’єктивною різницею в роботі.

7. Питання дискримінації

Стандарти оцінки дискримінації:

  • Заборонено:
    • різне ставлення до осіб в однакових ситуаціях;
    • однакове ставлення до осіб у різних ситуаціях.
  • Оцінюється:
    • наявність різного ставлення;
    • наявність «ознаки»;
    • легітимна мета;
    • пропорційність;
    • межі розсуду держави.

Судова практика:

  • Hoogendijk v. The Netherlands – загальний стандарт антидискримінації (Європейський суд з прав людини).
  • X та інші проти Австрії – дискримінація щодо усиновлення в порівнянні з різностатевою парою.
  • Шулер–Цграгген проти Швейцарії – дискримінація жінок-матерів щодо пенсій за інвалідністю.
  • Van Raalte v. the Netherlands – дискримінація за статтю при сплаті соціальних внесків.
  • Костянтин Маркін проти Росії – відмова чоловікам у відпустці по догляду за дитиною = дискримінація.
  • Marckx v. Belgium – відсутність легітимної мети для дискримінації позашлюбних дітей.
  • Кіютін проти Російської Федерації – непропорційність ВІЛ-обмежень.
  • Angelova v. Bulgaria – стандарт «поза розумним сумнівом» щодо расових мотивів.
  • Mizigarova v. Slovakia – недостатність загальних доповідей як доказу расової дискримінації.

Дискримінація на робочому місці (практика Суд Європейського Союзу):

  • C-349/23 Zetschek – обмеження відстрочення пенсії не завжди є віковою дискримінацією.
  • C-408/23 Anwaltsnotarin – вікові обмеження допустимі за легітимної мети.
  • C-148/22 Commune d’Ans – загальна заборона релігійних символів можлива за пропорційності.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.

Related Posts: