Рішення суду, що набрало чинності та яким у задоволенні позову відмовлено, не може бути переглянуте у зв’язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п’ятої статті 361 КАС України (положення якого містять імперативний припис), оскільки підставою для перегляду рішення у зв’язку з виключними обставинами є лише рішення суду, яке ще не виконане.
19 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу особи на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у справі No 808/1628/18 (провадження No К/9901/29652/19) за її ж позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов’язання здійснити її перерахунок та виплату, виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суть спору полягала у тому, що позивач, якому Запорізький окружний адміністративний суд у рішенні від 6 липня 2018 року в справі No 808/1628/18 відмовив у задоволенні позову, звернувся із заявою про перегляд цього рішення у зв’ язку з виключними обставинами – ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 25 квітня 2019 року No 1-р(II)/2019 (далі – Рішення КСУ No 1-р(II)/2019). Окружний адміністративний суд ухвалою, залишеною без змін постановою апеляційного суду, відмовив позивачу у задоволенні такої заяви, що стало підставою для подання касаційної скарги.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що, оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2018 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову, таке судове рішення не підлягало виконанню, а тому перегляду не підлягає, а встановлена у Рішенні КСУ No 1-р(II)/2019 неконституційність словосполучення «дійсної строкової», яке міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України від 28 лютого 1991 року No 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон No 796-XII), застосованого судом при вирішенні цієї справи, могла бути підставою для перегляду судового рішення у зв’язку з виключними обставинами, якщо б судове рішення, яке просить переглянути позивач, підлягало б виконанню та не було б виконане на час ухвалення Рішення КСУ No 1-р(ІІ )/2019.
Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року -без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Колегія суддів об’єднаної палати звернула увагу, що спірним у цій справі є питання щодо наявності у особи, якій суд відмовив у задоволенні адміністративного позову, можливості перегляду такого судового рішення з підстави, встановленої пунктом 1 частини п’ятої статті 361 КАС України, чи відсутності такої – тільки у зв’язку з тим, що вказане рішення не підлягало виконанню.
Положення пункту 1 частини п’ятої статті 361 КАС України, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення у зв’язку з виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане, на думку колегії суддів, містить імперативний припис.
Також Верховний Суд виходив з того, що словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини п’ятої статті 361 КАС України, не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також «розширеного тлумачення», про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу No 808/1628/18 передано на розгляд об’єднаної палати. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше, ніж це передбачено процесуальним законодавством.
Водночас наявність Рішення КСУ No 1-р(II)/2019 не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Верховний Суд дійшов висновку, що не може вважатись невиконаним в розумінні положення пункту 1 частини п’ятої статті 361 КАС України рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 19лютого 2021 року у справі No808/1628/18 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/95010526.