Про мирне вирішення сімейних спорів адвокат Світлана Савицька

Про мирне вирішення сімейних спорів розповіла адвокат, кандидат юридичних наук, заступник Голови Комітету з сімейного права НААУ, член Комітету з цивільного права та процесу НААУ, доцент кафедри правосуддя Державного університету інфраструктури та технологій, член правління ГО «Центр сімейно-правових досліджень» та ГО «Студія сучасного права» Світлана Савицька під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками мирне вирішення сімейних спорів, а саме:

  • 1. Сила конфлікту.
  • 2. Причини конфліктів, що призводять до спорів.
  • 3. Що заважає домовлятися.
  • 4. Що потрібно для мирного вирішення спорів.

У рамках характеристики мирного вирішення сімейних спорів акцентовано на наступному:

1. Сила конфлікту

Конфлікт = криза, і усвідомлений вихід із кризи є позитивним досвідом та розвитком особистості.

Минулі покоління вчили уникати конфліктів, що призвело до:

  • невміння вирішувати суперечності;
  • страху перед змінами;
  • накопичення образ;
  • звинувачення інших у своїх проблемах.

Конфлікт має силу перетворювати, якщо його прожити усвідомлено, а не уникати.

2. Причини конфліктів, що призводять до спорів

Основна причина конфліктів — дефіцит ресурсів (незакриті потреби):

  • Біологічні (їжа, житло, одяг тощо);
  • Інформаційні (потреба бути почутим, підтримка);
  • Самоцінність (відчуття “я потрібен/потрібна”);
  • Соціальні (розвиток у суспільстві).

При нестачі ресурсу людина переходить у режим захисту на інстинктивному рівні — «бий, біжи, ховайся, завмри».

У такому стані домовитися неможливо, бо домінує реакція тіла, а не усвідомлене спілкування.

3. Що заважає домовлятися:

  • Внутрішній біль, що заважає чути іншого;
  • Відсутність розуміння власних і чужих потреб;
  • Перекладання або взяття на себе чужої відповідальності;
  • Невміння слухати;
  • Страх говорити про власні почуття;
  • Змішування фактів і власних інтерпретацій;
  • Бажання бути «правим»;
  • Боротьба за «справедливість» замість пошуку рішення.

На цьому рівні (емоційному, інстинктивному) порозуміння неможливе.

4. Що потрібно для мирного вирішення спорів:

  1. Розуміти власні потреби та потреби опонента.
  2. Створити довірчу атмосферу для перемовин.
  3. Не реагувати емоційно, намагатися бачити ситуацію «зверху».
  4. Фріц Перлз (гештальт-терапія): «Ваша емоція — це ваша проблема і ваша відповідальність».
  5. Не приймати рішення за опонента, вислуховувати без перебивань.
  6. Формулювати чіткі питання для обговорення.
  7. Не виставляти ультиматумів — шукати альтернативи.
  8. Сприймати заперечення як спосіб зрозуміти потреби іншої сторони, а не як відмову.
  9. За потреби — залучати експертів.
  10. Працювати спільно над заключним документом (угодою, домовленістю).

Усі ці кроки спрямовані на перехід із емоційного рівня взаємодії до конструктивного діалогу та відновлення довіри.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.