Про мирне вирішення сімейних спорів розповіла адвокат, кандидат юридичних наук, заступник Голови Комітету з сімейного права НААУ, член Комітету з цивільного права та процесу НААУ, доцент кафедри правосуддя Державного університету інфраструктури та технологій, член правління ГО «Центр сімейно-правових досліджень» та ГО «Студія сучасного права» Світлана Савицька під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками мирне вирішення сімейних спорів, а саме:
- 1. Сила конфлікту.
- 2. Причини конфліктів, що призводять до спорів.
- 3. Що заважає домовлятися.
- 4. Що потрібно для мирного вирішення спорів.
У рамках характеристики мирного вирішення сімейних спорів акцентовано на наступному:
1. Сила конфлікту
Конфлікт розглядається не як виключно негативне явище, а як криза, яка може стати точкою росту.
Конфлікт = криза, а усвідомлений вихід із кризи є:
- позитивним досвідом у житті людини;
- чинником розвитку особистості.
Зазначається, що історично попередні покоління формували установку, згідно з якою конфліктів потрібно уникати. Наслідками такого підходу стали:
- невміння вирішувати конфлікти;
- страх перед самим конфліктом;
- страх перед змінами;
- накопичення образ;
- звинувачення навколишнього світу та інших людей у власних проблемах.
Конфлікт тісно пов’язаний із суб’єктивним сприйняттям реальності, оскільки:
- світ є різноманітним і нейтральним (не добрим і не поганим);
- людина надає світу, іншим людям і собі характеристики, виходячи зі свого досвіду;
- кожен бачить світ по-своєму;
- у кожного — своя правда і своє бачення;
- кожен сприймає світ крізь призму власного життєвого досвіду;
- людина бачить у світі те, що носить у собі;
- людина — це сума її історій.
2. Причини конфліктів, що призводять до спорів
Причиною конфліктів є дефіцит ресурсів, тобто незакриті потреби.
Основні ресурси (потреби) в сім’ї:
- біологічний ресурс — потреба в базовій безпеці (житло, їжа, одяг тощо);
- інформаційний ресурс — можливість говорити, бути почутим або почутою, отримувати психологічну підтримку;
- самоцінність — відчуття власної значущості («я потрібна / потрібен»);
- соціальний ресурс — можливість розвитку людини в соціумі.
Коли виникає дефіцит будь-якого з цих ресурсів, людина:
- потрапляє у конфлікт;
- на інстинктивному рівні запускає захисні механізми:
- бий;
- біжи;
- ховайся;
- завмри.
На цьому рівні тіло намагається:
- закритися;
- завмерти;
- сховатися;
- втекти;
- напасти.
Лектор наголошує: на інстинктивному рівні домовитися неможливо, оскільки поведінка керується не раціональними рішеннями, а реакціями виживання.
3. Що заважає домовлятися
На рівні конфліктних відносин домовленостям заважає комплекс внутрішніх і поведінкових чинників, зокрема:
- внутрішній біль;
- нерозуміння власних потреб і потреб іншої сторони;
- перекладання своєї відповідальності на інших або, навпаки, взяття на себе чужої відповідальності;
- невміння слухати;
- страх відкрито озвучувати власні почуття;
- невміння відрізняти факт від власної інтерпретації подій;
- бажання бути «правим»;
- боротьба за «справедливість».
Окремо підкреслюється вплив життєвого досвіду, оскільки:
- кожна людина має свій унікальний особистий досвід;
- людина є сумою своїх історій;
- особливо впливає травматичний досвід — «бібліотека болю, образ і розчарувань»;
- існують приховані установки, переконання, критерії «добре — погано», система координат добра і зла, засвоєна на несвідомому рівні;
- одні й ті самі події люди інтерпретують по-різному.
4. Що потрібно для мирного вирішення спорів
Для мирного вирішення будь-якого конфлікту, необхідно:
- усвідомлювати і розуміти власні потреби та потреби опонента;
- створити довірливу атмосферу для перемовин;
- не включатися емоційно та намагатися бачити ситуацію «зверху»;
- пам’ятати позицію Фрица Перлза, засновника гештальт-терапії:
«Ваша емоція — це ваша проблема та ваша відповідальність»; - не приймати рішення за опонента;
- уважно вислуховувати, не перебивати;
- чітко формулювати основні питання, які будуть обговорюватися;
- не виставляти ультиматумів;
- шукати альтернативні варіанти;
- усвідомлювати, що перемовини починаються з первинної пропозиції, яка може змінюватися в процесі;
- сприймати заперечення не як відмову, а як спосіб:
- краще зрозуміти потреби опонента;
- з’ясувати його ризики;
- за потреби користуватися висновками експертів;
- працювати спільно над фінальним (заключним) документом.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.