Саме по собі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення позивачем обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів
забезпечення позову.
19 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі № 260/976/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКСПО» до Західного
міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчих провадженнях, відкритих головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби міста Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі оскаржуваних постанов, до набрання законної сили рішенням суду у справі.
в обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову, позивач вказав, що державним виконавцем на підставі спірних постанов про накладення штрафу було відкрито зазначені вище виконавчі провадження. Здійснення примусового виконання, на думку заявника, може завдати очевидної шкоди правам та інтересам позивача, а тому, у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову, примусове виконання оскаржуваних постанов про накладення штрафу може
призвести до значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків.
Ухвалою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, заяву позивача про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення на підставі виконавчих документів – постанов Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за наявності відкритих виконавчих проваджень належним способом забезпечення адміністративного позову є зупинення стягнення за виконавчими документами. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами. Вказаний захід забезпечення адміністративного позову відповідає предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову.
ОЦІНКА СУДУ
Саме по собі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення позивачем обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову.
Водночас судами не наведені обставини, які впливають на співмірність та необхідність забезпечення позову з метою уникнення негативних наслідків які, в свою чергу, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача. Зокрема при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій не досліджений фінансовий стан позивача, та його співвідношення із можливими санкціями та наслідками для здійснення господарської діяльності.
Позивачем до заяви про забезпечення позову не додано документи, які б містили відомості щодо його поточних фінансових показників, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо. Матеріали справи також не містять доказів неможливості позивачем, з урахуванням розміру накладеного штрафу, продовжувати та здійснювати господарську діяльність.
Підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Безумовно, рішення чи дії субєктів владних повноважень справляють певний вплив на субєктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів
забезпечення позову в адміністративній справі.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 19 червня 2025 року у справі № 260/976/25 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128262822
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.