Застосування штрафних санкцій за невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна, що знаходяться за межами України має здійснюватися лише за наявності достатніх підстав щодо намірів навмисного ухилення чи приховування суб’єктом господарської діяльності з урахуванням об’єктивних причин та обставин, що призвели до виникнення таких помилок.
07 листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року й ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі No825/396/17 (провадження NoК/9901/37929/18) за позовом Приватного підприємства «Фірма «Голд Транс» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Контролюючий орган провів перевірку платника податків, за результатами якої було встановлено порушення порядку декларування валютних цінностей, доходів і майна, які перебувають за межами України. Указані висновки було зроблено на підставі того, що виявлено розбіжність між дебіторською заборгованістю, відображеною в декларації та реальною, що становить 0,05євро. Платник податків не погодився з установленими порушеннями та зазначив, що ним не вчинено жодних дій, які б свідчили про порушення порядку декларування, подання недостовірної інформації або перекручення даних, які відображаються в декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходяться за її межами.
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, задовольнив адміністративний позов.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Якщо розбіжність між дебіторською заборгованістю, показаною в декларації, і реальною становить 0,05євро, то фактично такі розбіжності є арифметичною помилкою (опискою), вчиненою платником податків і самі по собі не свідчать про приховування таким платником валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України, без доведення контролюючим органом зворотного. Контролюючий орган у кожному конкретному випадку має об’єктивно враховувати причини та обставини, що призвели до виникнення таких помилок, і застосовувати штрафні санкції лише за наявності достатніх підстав щодо намірів навмисного ухилення чи приховування суб’єктом господарської діяльності валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.
Про відкритість і прозорість діяльності платника податків свідчить надання платником податків під час перевірки контролюючому органу всіх первинних, бухгалтерських та інших документів, що стосуються дебіторської заборгованості, зокрема експортних контрактів, виписок за особовими рахунками, рішення судових органів тощо.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі No825/396/17 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/85451806.