Підстави та особливості застосування ст. 257 КПК – прокурор Яна Тализіна

Положення ст.257 КПК давно є предметом як практичних, так і наукових дискусій. І розмах цього спору сягає від тези, що норма стосується виключно випадків виявлення під час проведення НСРД в одному кримінальному провадженні зовсім іншого та вчиненого зовсім іншою особою (не тією, відносно якої така НСРД проводиться) – до надзвичайно поширених спроб (варто сказати, часто успішних) «узаконити» через ст.257 КПК проведення НСРД відносно нового співучасника того самого злочину, який з’явився неочікувано і про якого стороні обвинувачення не було відомо до початку проведення НСРД (див. схему 1).

Про це зазначає прокурор Яна Тализіна.

Нагадаю, що про останній випадок ВС висловився у постанові від 12.12.2024 у справі №751/6430/20 (провадження №51-1896км24), зазначивши:

«У касаційній скарзі захисник указує про неможливість використання доказів для доведення винуватості ОСОБА_7, оскільки вони здобуті на досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні, яке здійснювалося лише щодо ОСОБА_10, та надалі не були легалізовані в порядку ст.257 КПК України. Проте ці доводи захисника мотивовано були відхилені апеляційним судом, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

За правилами ч.1 ст.257 КПК України, якщо в результаті проведення НСРД виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується в цьому кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Тобто положення вказаної норми застосовуються у випадку, коли під час проведення НСРД в одному кримінальному провадженні було здобуто відомості про вчинення іншого кримінального правопорушення, яке не розслідується в цьому провадженні.

Так, за результатами перевірки матеріалів справи встановлено, що кримінальне провадження було розпочате за фактом вчинення кримінального правопорушення, яке має ознаки ч.2 ст.189 КК України, а не щодо конкретної особи. Під час досудового розслідування було встановлено причетність до цього злочину ОСОБА_10, а згодом у процесі збирання доказів, зокрема за результатами проведення 08 квітня 2020 року НСРД, було з`ясовано, що до вчинення кримінального правопорушення у співучасті з ОСОБА_10 може бути причетний також ОСОБА_7. З огляду на ці обставини не було потреби в окремому внесенні відомостей до ЄРДР про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, оскільки його дії були зафіксовані в межах уже розпочатого кримінального провадження за ознаками вчинення згаданого злочину.

Цим спростовуються доводи захисника про те, що докази, використані для доведення винуватості ОСОБА_7, були здобуті з порушенням вимог ст. 214 КПК України стосовно недопущення здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до ЄРДР або без такого і потребували легалізації в порядку ст. 257 цього Кодексу».

Посилання на постанову: https://reyestr.court.gov.ua/Review/123992256

Крім того, не менш дискусійним є питання способу легального використання матеріалів НСРД з одного кримінального провадження в іншому (виділеному з первинного чи розпочатому на підставі рапорта / заяви тощо) – якщо це інше провадження не буквально розпочато на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку ст.257 КПК. Варто зазначити, що практика знає різні способи (див. схему 2), хоча ст.257 КПК залишається найбільш поширеним.

З цієї точки зору цікавими є такі правові висновки суду касаційної інстанції:

Постанова ВС від 10.12.2020 у справі №751/602/18 (провадження №51-2078км20):

«Так, як вбачається зі змісту вироку, суд встановив, що НС(Р)Д проводились у кримінальному провадженні №42017270000000271, внесеного у ЄРДР 4 жовтня 2017 року за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень від 3 жовтня 2017 року, правова кваліфікація – ч.2 ст.307 КК.

З огляду на те, що постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 25 січня 2018 року з матеріалів кримінального провадження №420172700000000271 виділено матеріали досудового розслідування, у тому числі докази, отримані в результаті НС(Р)Д у кримінальне провадження №42018270000000017, а у результаті проведення НС(Р)Д виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке розслідується у даному кримінальному провадженні, тому суд відповідно до вимог ст.257 КПК дійшов висновку, що використання цих матеріалів у кримінальному провадженні №42018270000000017 не потребує отримання ухвал слідчого судді та правильно визнав вказані докази допустимими».

Посилання на постанову: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93595881

Постанова ВС від 18.03.2025 у справі №723/884/17 (провадження №51-6556км23):

«22. Суд вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про недопустимість НСРД у зв`язку з тим, що вони були проведені в рамках іншого кримінального провадження.

23. Спірні НСРД проводились у провадженні №12016260000000467, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) 03 вересня 2016 року за фактом готування невстановленими особами вчинення розбійного нападу на ОСОБА_20.

24. 20 січня 2017 року провадження №12016260000000467 після неодноразового об`єднання з іншими провадженнями, було об`єднано з провадженням №12016260040001869 за фактом крадіжки грошей в ОСОБА_21. Того ж дня з цього провадження виділено провадження під №12017260000000133 по факту готування до вчинення розбійного нападу на ОСОБА_22 та ОСОБА_14.

25. Суд уже зазначав, що якщо з кримінального провадження виділено матеріали досудового розслідування, у тому числі докази, отримані в результаті НСРД, в окреме кримінальне провадження, використання цих матеріалів у виділеному кримінальному провадженні не потребує отримання ухвали слідчого судді в порядку статті 257 КПК [тут посилання на попередню постанову].

26. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що за таких обставин використання інформації, здобутої в результаті зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, в ході якого було зафіксовано розмови ОСОБА_5 з іншою особою, не потребували дозволу слідчого судді».

Посилання на постанову: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126259374

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.