У межах позапланової документальної перевірки на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, заперечення платника на акт такої перевірки потрібно не розглядати окремо, а долучати до матеріалів перевірки та враховувати під час формування висновку за результатами перевірки або під час розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення.
03 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю «Денчер`С Мед» на рішення Хмельницького окружного
адміністративного суду від 31 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 560/7715/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денчер`С Мед» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
За результатами планової виїзної документальної перевірки, поновленої після
скасування мораторію, було складено акт, яким встановлено заниження податку на прибуток. Платник документально підтверджені заперечення, у яких не
погодився з висновками, що містилися в акті у частині визнаних витрат за договором доручення на заготівлю продукції бджільництва. Контрольний орган
належно повідомив платника про час і місце розгляду заперечень, долучив
заперечення до матеріалів перевірки та надав відповідь у встановленому порядку. у зв’язку з наданням нових документів, які не було подано під час первинної перевірки, було призначено документальну позапланову виїзну перевірку з питань, порушених у запереченнях. за результатами цієї перевірки було також складено акт. на підставі висновків обох перевірок контрольний орган ухвалив податкове повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов’язання з податку на прибуток. Водночас платник указав на безпідставність висновків контрольного органу, надання повного комплекту документів, які підтверджують правомірність понесених витрат, та порушення податковим органом порядку та строків ухвалення рішення.
Суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення, оскільки платник не довів документально обґрунтованість понесених витрат; документи не містили підтвердження зміни ціни за договором; контрольний орган дотримався порядку розгляду заперечень відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані
судові рішення – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
У разі необхідності дослідження нових обставин, контрольний орган має право
призначити позапланову документальну перевірку на підставі підпункту 78.1.5
пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Заперечення на акт перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, окремо не розглядають. Такі заперечення відповідно до положень підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу долучають до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховують під час формування у визначеному цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на ухвалене податкове повідомлення-рішення в порядку, встановленому
статтею 56 цього Кодексу. Тому колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про дотримання контрольним органом
порядку розгляду заперечень платника.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника. Водночас посадові особи
платника не надали жодних письмових пояснень чи документів, які б
підтверджували умови та розрахунок збільшення ціни послуги, на запит під час
проведення перевірки та складання акта перевірки. Отож колегія суддів погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на завищення платником собівартості реалізованої продукції, в результаті віднесення до її складу витрат з операцій щодо придбання послуг з організації та здійснення заготівлі продукції бджільництва в контрагента та виплати винагороди за вартість послуг із заготівлі меду, які не було підтверджено первинними документами в частині збільшення ціни послуг, що є порушенням вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 26 червня 2025 року у справі № 560/7715/24 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128436679
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.