Про проблеми кримінальної відповідальності за перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань (ст.114-1 КК України) розповів доктор юридичних наук, професор кафедри конституційного, міжнародного і кримінального права Донецького національного університету імені Василя Стуса Роман Мовчан під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізував разом з учасниками проблеми кримінальної відповідальності за перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань (ст.114-1 КК України), а саме:
1. Загальна характеристика складу злочину, передбаченого Ст. 114-1 КК.
2. Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань Vs надання допомоги в Ухиленні від мобілізації: проблеми кримінально-правової кваліфікації.
3. Кваліфікаційні помилки, які допускаються при застосуванні Ст. 114-1 КК.
- 3.1. Неповнота кваліфікації при застосуванні ст. 114-1 КК.
- 3.1.1. Незастосування норм про підроблення та/або використання підроблених документів.
- 3.1.2. Незастосування норм про надання/одержання неправомірної вигоди.
- 3.1.3. Незастосування норм про кримінальні правопорушення проти здоров’я людини та авторитету органів влади.
- 3.1.4. Незастосування норми про умисне знищення або пошкодження майна.
- 3.1.5. Незастосування деяких інших норм Особливої частини КК.
- 3.2. Проблеми, пов’язані з правильним визначенням стадії перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань.
- 3.3. Проблеми, пов’язані з кваліфікацією перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань, вчиненого у різних формах співучасті.
4. Проблеми караності перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань.
У рамках характеристики ст.114-1 КК України акцентовано на наступному:
1. Загальна характеристика складу злочину, передбаченого ст. 114-1 КК України
1.1. Об’єкт злочину
Безпосереднім об’єктом є законна діяльність Збройних Сил України та інших військових формувань, які діють відповідно до Конституції та законів України в особливий період.
Злочин посягає не на конкретну військову частину чи посадову особу, а на функціонування системи оборони держави.
1.2. Об’єктивна сторона
Об’єктивна сторона виражається у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань.
Наголошено:
- перешкоджання може мати будь-яку форму активної поведінки;
- не вимагається настання реальних наслідків у вигляді повного зриву чи істотного ускладнення діяльності;
- достатньо вчинення дій, спрямованих на створення таких перешкод
Злочин за своєю конструкцією є формальним.
1.3. Час вчинення злочину
Обов’язковою ознакою складу є вчинення діяння в умовах особливого періоду. Відсутність цієї ознаки виключає кримінальну відповідальність за ст. 114-1 КК
1.4. Су’єктивна сторона
Форма вини — прямий умисел:
- особа усвідомлює, що її дії спрямовані на перешкоджання законній діяльності ЗСУ;
- бажає або свідомо допускає настання такого результату.
Мотиви (корисливі, ідеологічні, антидержавні тощо) не впливають на кваліфікацію, але можуть враховуватись при призначенні покарання.
2. Перешкоджання законній діяльності ЗСУ VS надання допомоги в ухиленні від мобілізації
2.1. Ключова кваліфікаційна проблема
Чи є правомірною кваліфікація проявів сприяння ухиленню від мобілізації за ст. 114-1 КК?
2.2. Два підходи до тлумачення терміна «перешкоджання»
1) Вузький підхід:
Перешкоджання — це:
- дії, спрямовані на припинення;
- або істотне ускладнення діяльності ЗСУ;
- або створення перепон, які паралізують таку діяльність.
2) Широкий підхід:
Перешкоджання — це:
- будь-яке умисне створення перешкод або обмежень у законній діяльності військовослужбовців;
- навіть без фактичного зриву їхньої роботи.
Судова практика коливається між цими підходами, що і породжує масові помилки кваліфікації.
2.3. Типові прояви допомоги в ухиленні від мобілізації
До таких дій віднесено, зокрема:
- фіктивне зарахування до ЗВО з метою отримання відстрочки;
- фіктивне працевлаштування для отримання бронювання;
- виготовлення «фіктивних» повісток;
- невжиття службовими особами заходів мобілізаційного характеру;
- повідомлення неправдивої інформації членам ВЛК
Не кожне сприяння ухиленню від мобілізації автоматично є перешкоджанням законній діяльності ЗСУ.
Судова практика:
- Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26.09.2024 у справі № 725/8737/24 — унікальний приклад сукупності ст. 114-1 та ст. 114-2 КК за поширення інформації про роботу ТЦК.
3. Кваліфікаційні помилки при застосуванні ст. 114-1 КК
3.1. Неповнота кваліфікації
3.1.1. Незастосування норм про підроблення документів
Типова помилка — інкримінування лише ст. 114-1 КК без ч. 1, 4 ст. 358 КК.
Приклад: виготовлення та використання підроблених довідок ВЛК → реальна сукупність злочинів.
Судове рішення:
- Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 18.09.2025, справа № 753/16721/25.
3.1.2. Незастосування норм про неправомірну вигоду
Ігноруються ст. 354, 368-3, 368-4 КК, навіть коли передача коштів підтверджена.
Судова практика:
- Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 23.07.2025, справа № 752/17130/25 — суд фактично визнав неповну кваліфікацію.
3.1.3. Незастосування норм проти здоров’я та авторитету влади
Не інкримінуються:
- ст. 125, 126 КК (насильство);
- ст. 342–345 КК (опір, погроза, насильство щодо службових осіб).
3.1.4. Незастосування ст. 194 КК
Підпал або пошкодження майна ЗСУ часто помилково кваліфікується лише як замах на ст. 114-1 КК.
Злочин є закінченим з моменту виконання дій, а не з моменту настання наслідків.
3.1.5. Незастосування інших норм Особливої частини
Зокрема: ст. 396 КК — заздалегідь не обіцяне приховування злочину.
У ряді випадків дії взагалі не утворюють складу ст. 114-1 КК.
3.2. Помилки у визначенні стадії злочину
- ст. 114-1 КК — формальний склад;
- замах можливий лише у виняткових випадках.
Судова практика:
- Постанова ККС ВС від 26.02.2019 у справі № 653/1302/15-к — кваліфікація як незакінчений замах.
3.3. Помилки при кваліфікації співучасті
Основні проблеми:
- неправильне визначення ролей співучасників;
- ігнорування ч. 2 ст. 28 КК.
Судова практика:
- Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.01.2025, справа № 750/17179/24 — правильна сукупність норм.
4. Проблеми караності
Реальна практика покарання:
- 85 % вироків — звільнення з випробуванням;
- реальне позбавлення волі — переважно лише за сукупністю злочинів.
Проблема застосування ст. 69 КК України:
- призначення штрафів замість позбавлення волі;
- підрив превентивної функції кримінального закону.
Мотивація непризначення позбавлення волі особам, які застосовували до військовослужбовців речовини сльозогінної і подразнювальної дії (спецзасіб «Терен 4M»), розгойдували службові автомобілі, спричиняли військовослужбовцям тілесні ушкодження чи побої (удари), зокрема, навіть шляхом нанесення удару ножем в область грудної клітини чи кидання цеглин у бік військовослужбовців.
а) у 3 випадках із застосуванням ст. 69 КК було призначено не передбачене у ч. 1 ст. 114 КК покарання у виді штрафу. Щоправда маю визнати, що в усіх цих справах розміри штрафі були досить високими –100011 грн, 180200 грн та 200005 грн, відповідно, що частково виправдовує подібну практику; б)натомість у 8 інших–були звільнені з випробуванням від реального відбування покарання. Заразом лектор зазначив, що:
- якщо в одних випадках підставою для звернення до положень статей 75-76 КК принаймні ставало перерахування на користь ЗСУ грошових коштів (донатів)у розмірі, наприклад, 50 тис грн, 130 тис. грн та навіть 250 тис. грн, а тому застосування такого механізму сміливо можна вважати рівнозначною заміною штрафу;
- то в інших суди обмежувалися або банальною вказівкою на такі «вагомі» пом’якшувальні обставини, які «істотно» знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, як щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, відсутніх попередніх судимостей, або просто затверджували відповідні угоди про визнання винуватості, взагалі жодним чином не мотивуючи ухвалення свого рішення.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.