Обставини справи
Місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК та на підставі ст. 75 КК звільнив його від відбування основного покарання.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок, додатково мотивувавши правильність застосування судом першої інстанції ст. 75 КК тим, що обвинувачений добровільно долучився до лав добровольчого формування. У ході апеляційного розгляду виявив бажання брати участь у воєнних діях по обороні України. Колегія суддів апеляційного суду при цьому врахувала прагнення обвинуваченого, які є вкрай актуальними у час збройної агресії РФ.
Позиція ККС
Скасовано ухвалу апеляційного суду і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС
КС вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до обвинуваченого ст. 75 КК.
На час касаційного розгляду засуджений не надав жодних даних про зарахування його до ЗСУ чи інших військових формувань, які б підтвердили щирість та реальність його наміру брати участь у воєнних діях з оборони України, як про це він та його захисник заявляли в судах попередніх інстанцій.
Засуджений просив звільнити його від відбування покарання з випробуванням у зв’язку з необхідністю проходження військової служби, а в матеріалах справи на підтвердження цього містилась лише довідка за підписом командира Добровольчого корпусу про добровільне залучення засудженого та перебування в зазначеному формуванні. Водночас це формування було розформовано та переформатовано в окрему механізовану бригаду у складі ЗСУ. Матеріали кримінального провадження не містять жодних даних про службу засудженого в такому переформатованому формуванні. Саме по собі бажання засудженого брати участь у воєнних діях з оборони України, що є вкрай актуальними у час збройної агресії рф, було основною підставою для визнання необґрунтованою апеляційної скарги прокурора про неправильне, на його думку, застосування ст. 75 КК.
Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 03.08.2023 у справі № 754/9758/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/112693042