Про розумні строки розгляду справи судом: критерії ЄСПЛ та національна практика розповіла суддя-спікер Володарського районного суду Київської області (з 2016 р.), викладач (тренер) Національної школи суддів України (з 2021 р.) Людмила Макаренко під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками критерії ЄСПЛ та національну практику щодо розумних строків розгляду справ судом, а саме:
- 1. Верховенство права, принцип правової (юридичної) визначеності, розумні строки.
- 2. Процесуальні строки: національне законодавство і судова практика.
- 3. Критерії «розумного строку»: практика Європейського суду з прав людини.
У рамках характеристики розумних строків розгляду справ судом акцентовано на наступному:
1. Верховенство права, принцип правової (юридичної) визначеності, розумні строки
Верховенство права:
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Верховенство права означає панування права в суспільстві та є одним з основних принципів демократичного суспільства, що передбачає, зокрема, судовий контроль над втручанням у права людини.
Відповідно до Доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) щодо верховенства права (2011 рік), до елементів верховенства права належать:
- законність;
- юридична (правова) визначеність;
- заборона свавілля;
- доступ до правосуддя незалежними та безсторонніми судами;
- дотримання прав людини;
- заборона дискримінації та рівність перед законом.
Принцип правової (юридичної) визначеності:
Юридична визначеність є істотно важливою для довіри до судової системи та верховенства права. Вона вимагає, щоб правові норми були чіткими, точними, зрозумілими та передбачуваними, а суб’єкти права могли передбачити наслідки своєї поведінки. Існування суперечливих рішень вищих судів є несумісним із принципом юридичної визначеності, тому суди повинні забезпечувати єдність і узгодженість судової практики.
Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що елементами верховенства права є принципи рівності, справедливості, правової визначеності, ясності та недвозначності правових норм. Недотримання цих принципів призводить до свавільного правозастосування та порушення можливості особи передбачати правові наслідки своєї поведінки (рішення КСУ від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 20.12.2017 № 2-р/2017).
У рішеннях КСУ від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 31.03.2015 № 1-рп/2015, від 20.12.2017 № 2-р/2017, від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019 зазначено, що правова визначеність передбачає стабільність правового регулювання та захист легітимних очікувань особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 підкреслила, що принцип правової визначеності є фундаментальним аспектом верховенства права, а закон має бути доступним, чітким і передбачуваним, із чітко визначеними межами дискреції органів влади.
Розумні строки як елемент верховенства права:
Право на справедливий суд включає не лише розгляд справи, а й виконання судового рішення. ЄСПЛ у рішеннях «Горнсбі проти Греції» (19.03.1997) та «Іммобільяре Саффі проти Італії» (28.07.1999) наголосив, що виконання судового рішення є невід’ємною частиною «судового процесу» у розумінні статті 6 Конвенції.
2. Процесуальні строки: національне законодавство і судова практика
Процесуальні строки — це строки, встановлені законом або судом, у межах яких вчиняються процесуальні дії:
- стаття 120 ЦПК України;
- стаття 113 ГПК України;
- стаття 118 КАС України;
- стаття 113 КПК України.
Процесуальні строки можуть бути:
- встановлені законом;
- встановлені судом (якщо законом не визначені).
Строки, встановлені законом, підлягають поновленню, а строки, встановлені судом, — продовженню за наявності поважних причин.
Судова практика:
- Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 14.03.2023 у справі № 160/26351/21 зазначив, що процесуальні строки мають імперативний характер і є фундаментальною правовою категорією, яка забезпечує реалізацію принципів правової визначеності, рівності сторін і своєчасного судового захисту.
- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2023 у справі № 643/5369/16, з урахуванням практики ЄСПЛ («Пономарьов проти України», «Устименко проти України»), наголосила, що безпідставне поновлення процесуального строку порушує принцип юридичної визначеності та статтю 6 Конвенції.
- У постанові ВП ВС від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 сформульовано критерії поважності причин пропуску строку: вони мають бути об’єктивними, непереборними, реальними та перебувати у причинному зв’язку з пропуском строку.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 зазначила, що запровадження воєнного стану саме по собі не зупиняє перебіг процесуальних строків і не є автоматичною підставою для їх поновлення; кожен випадок оцінюється індивідуально.
3. Критерії «розумного строку»: практика Європейського суду з прав людини
Поняття «розумний строк» є оціночним і визначається з урахуванням усіх обставин конкретної справи. Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 вказав, що розумність строку залежить від складності справи, кількості учасників, необхідності експертиз та інших факторів.
ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» (21.10.2010) підкреслив, що дотримання процесуальних правил є складовою принципу юридичної визначеності та res judicata, і ці правила обов’язкові як для сторін, так і для судів.
Ключові рішення ЄСПЛ:
- «Кудла проти Польщі» (26.10.2000) — Суд визнав, що стаття 13 Конвенції гарантує ефективний засіб правового захисту у разі порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку.
- «Салков та інші проти України» (18.01.2024) — цивільні провадження тривали від 4 до 16 років; Суд встановив порушення статей 6 і 13 Конвенції через надмірну тривалість та відсутність ефективного засобу захисту.
Національна практика щодо оцінки розумності строків:
Верховний Суд у постанові КГС ВС від 11.02.2020 у справі № 910/15004/18 зазначив, що строк у десять років для виконання договірних зобов’язань не є розумним і свідчить про істотне порушення прав сторони.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.12.2020 (№ 11-247сап19), від 04.11.2021 (№ 11-202сап21) та від 12.12.2024 (№ 11-222сап24) наголосила, що надмірне навантаження судді не може виправдовувати значні інтервали між судовими засіданнями, а порушення розумних строків свідчить про неналежну організацію судочинства.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.