НОВИНИ, СУДОВА ПРАКТИКА

Про спадкові правовідносини та актуальну практику Верховного Суду Анастасія Грабовська

Про спадкові правовідносини: актуальна практика Верховного Суду розповіла кандидат юридичних наук, керівник сектору аналітичної допомоги суддям Великої Палати Верховного Суду Анастасія Грабовська під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками актуальну судову практику ВС у спадкових правовідносинах, а саме:

  1.  Щодо часу та місця відкриття спадщини.
  2.  Щодо порядку та строку прийняття спадщини. Визначення судом додаткового строку.
  3.  Щодо зупинення строку для прийняття спадщини під час воєнного стану. Наслідки відкриття нотаріусом спадкової справи нотаріусом за заявою, поданою з порушенням строку.
  4.  Щодо «внесення змін до свідоцтва про право на спадщину» та «визнання його недійсним».
  5.  Процесуальні аспекти визнання свідоцтва про право на спадщину недійним: належний позивач, відповідач, спосіб захисту.
  6.  Щодо недійсності заповіту: підстави, належний позивач, відповідач, окремі аспекти доказування, спосіб захисту.
  7.  Щодо нікчемності заповіту: у яких випадках заповіт можна вважати нікчемним, способи захисту.
  8.  Спільний заповіт подружжя: особливості правового регулювання. Наслідок розпорядження в спільному заповіті подружжя особистим майном одного з подружжя.
  9.  Щодо втрати чинності заповітом.
  10.  Щодо конкуренції заповітів.
  11.  Щодо спадкового договору: особливості правового регулювання. Розірвання спадкового договору.

У рамках характеристики спадкових правовідносин акцентовано на наступному:

  1. Щодо часу та місця відкриття спадщини

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК):

  • Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у главі 29 ЦК України. Постанова КЦС ВС від 22.013.2023 у справі № 463/6829/21-ц.
  • Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього. Установивши, що спірне майно вибуло на підставі спадкового договору, який у подальшому розірваний за рішенням суду, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність у позивачки як спадкоємиці права витребувати це майно від добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України. Постанова КЦС ВС від 08.06.2022 у справі № 278/185/20.
  • Порушене право спадкоємця може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту. Відповідачами в такому спорі мають бути особи, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна*. Постанова КЦС ВС від 04.10.2023 у справі № 337/2402/22.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна. 

Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право».

Судова практика щодо місця відкриття спадщини:

  • Щодо місця відкриття спадщини, яка знаходиться на непідконтрольній Україні території, то спадкоємець має право звертатися із заявою про прийняття спадщини в будь-якому місті на території України (вільній від окупації), до державного, приватного нотаріуса або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування. Постанова КЦС ВС від 13.11.2023 у справі № 638/7337/21.
  • Звернення позивача із заявою про прийняття спадщини на території окупованої АРК не могло розцінюватися як належне, оскільки ця територія не контролюється органами державної влади України. Постанова КЦС ВС від 28.06.2023 у справі № 524/1413/22.
  • Чинне законодавство не позбавляє спадкоємця права направити заяву про прийняття спадщини за допомогою засобів поштового зв’язку, а також подати її через орган місцевого самоврядування. Постанова КЦС ВС від 09.02.2022 у справі № 709/769/19.
  • Щодо порядку та строку прийняття спадщини. Визначення судом додаткового строку

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК). 

  1. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на ЧАС відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК). 
  • заява про видачу свідоцтва про право на спадщину.
  • Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини НЕ проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК). 
  • заява про прийняття спадщини;
    • заява про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК). Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК).

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 2, 3 ст. 1272 ЦК).

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Постанова ВП ВС від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

3. Зупинення строку під час воєнного стану та наслідки подання заяви з пропуском строку

Постанова КМУ № 164 встановила зупинення строку, але: ВС зазначив, що ЦК України не передбачає конструкції «зупинення строку прийняття спадщини», а КМУ не має повноважень змінювати тривалість цього строку.

  • Правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України. Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (ст.ст. 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Законодавець як у ст. 1270 ЦК, так і в інших нормах ЦК, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини; Пункт 3 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 164 суперечить ст.ст. 1270, 1272 ЦК, а тому не підлягає застосуванню. Постанова КЦС ВС від 25.01.2023 у справі № 676/47/21.
  • Факт відкриття спадкової справи нотаріусом за заявою, поданою з порушенням строку, не може свідчити про прийняття особою спадщини, оскільки повноваження щодо поновлення строку для прийняття спадщини надані виключно суду. Законодавець як у ст. 1270 ЦК, так і в інших нормах ЦК не передбачає допустимості існування такої конструкції, як «зупинення перебігу строку для прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо тривалості строку для прийняття спадщини. Постанова КЦС ВС 21.06.2023 у справі № 175/1404/19.

4. Внесення змін до свідоцтва vs визнання недійсним

Зміни можуть бути внесені:

  • нотаріусом — за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину;
  • судом — на вимогу одного зі спадкоємців.

У таких випадках нотаріус видає нові свідоцтва (чч. 1–3 ст. 1300 ЦК).

Підстави внесення змін:

  • прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк (за згодою або за рішенням суду);
  • виявлення спадкоємця, який фактично прийняв спадщину;
  • виявлення нового спадкового майна;
  • зміна часток спадкоємців (у т.ч. обов’язкової частки);
  • зменшення частки за рішенням суду.

Суд визначає частки спадкоємців, після чого нотаріус видає нові свідоцтва. Смерть одного зі спадкоємців не перешкоджає внесенню змін.

Постанова ОП КЦС ВС від 04.11.2024 у справі № 504/3606/14-ц.

5. Процесуальні аспекти недійсності свідоцтва

Свідоцтво визнається недійсним, якщо:

  • особа не мала права на спадкування;
  • заповіт, відмова чи шлюб визнані недійсними;
  • порушені права інших осіб.

Постанови КЦС ВС:

  • 14.11.2018 № 2-1316/2227/11;
  • 14.05.2018 № 296/10637/15-ц;
  • 23.09.2020 № 742/740/17.

Позов може подати будь-яка особа, чиї права порушені. Оспорювати свідоцтво може лише спадкоємець, який прийняв спадщину. Вимога про визнання недійсним є самостійним способом захисту (ст. 1301 ЦК) і підлягає позовній давності. Постанова ОП КЦС ВС від 05.09.2022 № 385/321/20.

Якщо особа не прийняла спадщину, її права не порушені, тому підстав для визнання свідоцтва недійсним немає. Постанова ВС від 01.06.2022 у справі № 148/1805/20.

6. Недійсність заповіту

Недійсність заповіту (ч. 2 ст. 1257 ЦК):

Заповіт визнається недійсним за позовом заінтересованої особи, якщо волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Це стосується випадків, коли дієздатна особа у момент складання заповіту не могла усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Позивач:

Заінтересована особа — спадкоємець, права якого порушені заповітом.

Оспорення можливе лише після смерті заповідача, з моменту відкриття спадщини. Постанова КЦС ВС від 23.11.2020 у справі № 493/1102/17-ц.

Перебіг починається з дня, наступного після відкриття спадщини. Постанова КЦС ВС від 20.06.2024 у справі № 465/4217/14.

Суд враховує:

  • обов’язково — судово-психіатричну експертизу (за клопотанням сторони);
  • експертиза має бути категоричною, без припущень;
  • головне — психічний стан у момент вчинення правочину;
  • показання свідків мають допоміжне значення.

Постанова КЦС ВС від 11.11.2019 у справі № 496/4851/14-ц.

Для недійсності за ст. 225 ЦК необхідна абсолютна неспроможність особи у момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій або керувати ними. Часткова неспроможність — недостатня.

ОП КЦС відступила від позиції КЦС ВС у справі № 465/1217/16-ц.

Постанова КЦС ВС від 11.11.2019 у справі № 496/4851/14-ц.

7. Нікчемність заповіту

Заповіт є нікчемним, якщо:

1. Складений особою, яка не мала на це права, зокрема:

  • недієздатною або обмежено дієздатною;
  • малолітньою чи неповнолітньою;
  • представником від імені заповідача.

2. Порушені вимоги щодо посвідчення

Заповіт посвідчується:

  • нотаріусом;
  • посадовою особою органу місцевого самоврядування (якщо немає нотаріуса);
  • у лікарнях та закладах соцзахисту — керівником/черговим лікарем із обов’язковими свідками.

Судова практика:

  • Посадова особа ОМС може посвідчувати заповіт у лікарні без свідків — це не тягне нікчемності. Ухвала КЦС ВС від 19.04.2024 № 701/640/20.
  • Відсутність рішення виконкому або місця народження заповідача не робить заповіт нікчемним. Постанова ОП КЦС ВС від 29.01.2024 № 369/7921/21.
  • Посвідчення нотаріусом поза округом — не тягне нікчемності.
    Постанова ВП ВС від 25.05.2021 № 522/9893/17.
  • Несвоєчасна реєстрація у Спадковому реєстрі — не впливає на дійсність.
    Постанова КЦС ВС від 17.02.2021 № 755/8776/18.
  • Заповіт, посвідчений на окупованій території — нікчемний.
    Постанова КЦС ВС від 28.08.2020 № 185/2052/19.
  • Заповіт за участю свідка — близького родича спадкоємця — нікчемний.
    Постанова КЦС ВС від 30.04.2025 № 752/4458/23.

Заповіт має бути:

  • письмовий;
  • підписаний заповідачем;
  • із зазначенням часу.

Відсутність підпису → нікчемність. Постанова КЦС ВС від 12.03.2020 № 716/1051/17.

Відсутність місця складення не тягне недійсності — це реквізит, а не елемент форми. Постанова КЦС ВС від 06.07.2022 № 681/196/20.

8. Спільний заповіт подружжя

Подружжя має право скласти спільний заповіт лише щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.

Спадкування відбувається у два етапи:

  1. Після смерті одного з подружжя його частка переходить до другого з подружжя.
  2. Після смерті останнього — майно успадковують особи, визначені у спільному заповіті.

Кожен із подружжя за життя має право:

  • відмовитися від спільного заповіту;
  • відмова обов’язково посвідчується нотаріально.

Після смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження на майно, зазначене у спільному заповіті.

У спільному заповіті не допускається:

  • встановлення умов спадкування;
  • позбавлення другого з подружжя права на спадкування;
  • заповідальний відказ;
  • інші конструкції, допустимі в індивідуальному заповіті.

Постанова КЦС ВС від 12.04.2018 у справі № 761/22959/15-ц.

Особисте майно в спільному заповіті?

Постанова ОП КЦС ВС від 24.02.2025 у справі № 183/4256/21:

Якщо подружжя обрало модель спільного заповіту:

Законодавчі межі:

  • Заповідачі — виключно подружжя.
  • Предмет — лише спільна сумісна власність.

Наслідки розпорядження особистим майном:

  • Спільний заповіт втрачає чинність у частині особистого майна.
  • Таке майно спадкується за законом.
  • Заповіт у цій частині не є нікчемним, бо закон не передбачає такої підстави.
  • Оспорювання цієї частини не застосовується, оскільки право оспорювання має лише заінтересована особа після відкриття спадщини.
  • Самі заповідачі не можуть оспорювати спільний заповіт.

ВС змінив мотиви судових рішень, виклавши їх у редакції цієї постанови.

9. Втрата чинності заповітом

У спадковому праві (книга 6 ЦК України) законодавець передбачив конструкцію втрати чинності заповіту повністю або частково, яка поширюється як на «звичайний» заповіт, так і на спільний заповіт подружжя. Втрата чинності заповіту може мати, зокрема, у разі: 

1)внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом; 

2) якщо права та/обов`язки не існують (припинилися) або перетворилися на інші; 

3)розпорядження в спільному заповіті подружжя особистим майном одного з подружжя.

Постанова ОП КЦС від 24.02.2025 у справі № 183/4256/21.

10. Конкуренція заповітів

При складенні заповідачем декількох заповітів може мати місце їх «конкуренція», оскільки необхідно з`ясувати, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. 

Аналіз ч.ч. 2, 3 ст. 1254 ЦК дозволяє констатувати, що законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що: по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту; по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів. 

Тлумачення ч. 3 ст. 1254 ЦК свідчить, що складення нового заповіту, яким зменшено обсяг спадкової маси, порівняно з попереднім, але не змінено спадкодавця, скасовує попередній заповіт у відповідній частині, оскільки спадкодавець визначив спадкоємця тільки щодо частини спадщини (див., зокрема постанову КЦС ВС від 26.06.2019 у справі № 369/3186/17 (провадження № 61-42486св18)). 

Постанова КЦС ВС від 21.05.2025 у справі № 947/26793/121.

11. Спадковий договір

За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача (ст. 1302 ЦК). На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження (ч. 1 ст. 1307 ЦК). 

Конкуренція заповіту та спадкового договору: 

Заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним (ч. 2 ст. 1307 ЦК). 

Ключові відмінності та взаємодія:  

  1. Пріоритет договору: спадковий договір регулює перехід права власності на конкретне майно, і заповіт не може змінити це регулювання. Майно, що є предметом договору, не входить до спадкової маси за заповітом. 
  2. Момент переходу права власності: За договором — після смерті відчужувача; за заповітом — після смерті заповідача та спливу 6 місяців. 
  3. Зобов’язання: Договір накладає обов’язки на набувача (наприклад, догляд, утримання) за життя відчужувача, тоді як заповіт не створює зобов’язань до смерті. 
  4. Скасування: Заповіт можна скасувати в будь-який момент (навіть без згоди спадкоємців), а спадковий договір – лише за рішенням суду (наприклад, у разі невиконання умов).

 Відповідно до частин першої та другої статті 1308 Цивільного кодексу України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень або на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

Спадковий договір є нерозривно повʼязаним із його сторонами, у зв’язку з чим право ініціювати розірвання такого договору в судовому порядку мають виключно його сторони — відчужувач та набувач. Інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не наділені правом звернення до суду з вимогою про розірвання спадкового договору. Можливість застосування аналогії закону у цьому випадку виключається.

Відчужувач має право заявити позов про розірвання спадкового договору у разі, якщо набувач не виконує або неналежно виконує покладені на нього обов’язки як майнового, так і немайнового характеру.

У випадку, якщо у зв’язку з неналежним виконанням набувачем своїх обов’язків витрати понесли інші особи, зокрема спадкоємці (наприклад, витрати на поховання відчужувача), у таких спадкоємців виникає право вимагати стягнення понесених витрат із набувача за правилами глави 83 ЦК України як набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Судова практика:

  • Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2023 року у справі № 591/1419/20 відступила від попередніх правових висновків, викладених у постановах КЦС ВС від 5 грудня 2018 року у справі № 640/5594/17-ц та від 24 червня 2022 року у справі № 173/3057/19, у яких допускалося право спадкоємців відчужувача на пред’явлення вимоги про розірвання спадкового договору.
  • Щодо процесуального правонаступництва Верховний Суд у постанові КЦС ВС від 24 липня 2024 року у справі № 334/5938/19 дійшов висновку, що у спорах про розірвання спадкового договору правонаступництво не допускається. Це зумовлено тим, що виконання зобов’язань за спадковим договором є нерозривно пов’язаним із особами його сторін, а отже спірні правовідносини не можуть бути продовжені іншими особами у разі смерті відчужувача до ухвалення судового рішення.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.

Related Posts: