Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 4 ст. 41 ч. 2 ст. 365, ч. 4 ст. 41 ст. 340, ч. 1 ст. 111 КК. Цивільний позов потерпілого до обвинуваченого та МВС задоволено, ухвалено стягнути на користь потерпілого моральну шкоду, завдану злочином, у розмірі 200 000 грн. Це кримінальне провадження розглядалося із застосуванням спеціальної процедури судового розгляду «in absentia».
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача МВС зазначає, що Державна казначейська служба України є спеціально уповноваженим суб’єктом, який відповідає від імені держави за зобов’язання, які виникли через завдання шкоди, обов’язок по відшкодуванню якої покладено на державу, а тому МВС не може бути належним відповідачем за позовом у цьому кримінальному
провадженні.
Позиція ККС
кримінальне провадження передано на розгляд ВП ВС.
Підстави передачі кримінального провадження на розгляд ВП ВС: наявність у цьому провадженні виключної правової проблеми стосовно того, чи може держава виступати у кримінальному провадженні як цивільний відповідач у разі виникнення зобов’язання про відшкодування шкоди на підставі ст. 1174 ЦК; чи правомірно покладати обов’язок відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування на юридичну особу, створену державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами з огляду на положення ч. 2 ст. 176 ЦК; та чи може обов’язок відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування в результаті вчиненого кримінального правопорушення, покладатися на обвинуваченого та державу солідарно.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів Третьої судової палати ККС вказала, що за останні декілька років у ВС почала формуватися практика, згідно з якою цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану потерпілим особам в результаті кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів під час виконання ними службових обов’язків, покладається (або висловлюється позиція щодо необхідності покладення) не лише на обвинувачених, а й солідарно на юридичних осіб, з якими обвинувачені знаходилися у трудових відносинах.
Правові позиції, викладені у постанові Третьої судової палати ККС від 15.02.2023 у справі № 712/10956/16-к (провадження № 51-3095км22), Другої судової палати ККС від 14.11.2024 у справі № 755/6856/17 (провадження № 51-6199км19), Першої судової палати ККС від 03.12.2024 у справі № 761/18548/18 (провадження № 51-4443км23), на думку колегії суддів, суперечать положенням ч. 2 ст. 176 ЦК, відповідно до яких юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов´язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.
На думку колегії суддів, відсутність згадки держави у тексті ст. 62 КПК з врахуванням імперативного методу правового регулювання, який є превалюючим у кримінальному процесі, унеможливлює її залучення під час розгляду кримінального провадження як цивільного відповідача, що не позбавляє потерпілого права звернутися за відшкодуванням шкоди на підставі ст. 1174 ЦК у порядку інших видів судочинства.
Така позиція узгоджується з висновком ВП ВС, яка визначила, що питання наявності між сторонами деліктних зобов’язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами кримінального процесуального закону, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова ВП ВС від 12.03.2019 у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
Відповідальність держави за шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, має іншу юридичну природу, ніж відповідальність особи, визнаної безпосередньо винною у вчиненні кримінального правопорушення. Вона ґрунтується на принципі відповідальності держави за дії чи бездіяльність її органів або посадових осіб під час виконання владних повноважень відповідно до положень ст. 1174 ЦК.
Суд цивільної юрисдикції має процесуальні можливості для дослідження обставин, що є умовами деліктної відповідальності держави. Основною ж метою кримінального провадження є встановлення вини обвинуваченого, притягнення його до кримінальної відповідальності та стягнення з нього або з цивільного відповідача шкоди, безпосередньо завданої діяннями підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно вимоги потерпілого про відшкодування шкоди державою за ст. 1174 ЦК мають розглядатися винятково у порядку цивільного судочинства. Якщо суд у кримінальному провадженні задовольнив цивільний позов, таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні цивільного позову до МВС, що діє від імені держави у таких відносинах, має бути відмовлено.
Ухвала колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 28.08.2025 у справі № 754/1519/22 (провадження № 51-28км25) https://reyestr.court.gov.ua/Review/129961914
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.