Обставини справи
органом досудового розслідування лікар акушер-гінеколог та за сумісництвом лікар ультразвукової діагностики обвинувачувалась у тому, що маючи можливість встановити правильний діагноз потерпілій, неналежно виконавши свої професійні обов’язки, передбачені розділом № 2 її Посадових інструкцій акушера-гінеколога та лікаря ультразвукової діагностики, при проведенні оглядів хворої встановила останній невірний діагноз – загроза самовільного викидня малого терміну вагітності, лейоміома матки, маючи можливість встановити його правильно, а саме – лівобічна трубна вагітність. Внаслідок неналежного надання медичної допомоги потерпілій, що виразилось у встановленні неправильного діагнозу останній та, як наслідок, порушенні анатомічні цілісності тканин і органів та їх функцій, у хворої мало місце тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя, що перебуває у прямому причинно-наслідковому зв’язку із неналежним виконанням медичним працівником своїх професійних обов’язків
внаслідок недбалого до них ставлення.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
суди попередніх інстанцій визнали невинуватою лікаря за ч. 1 ст. 140 КК та виправдали у зв’язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
У касаційній скарзі потерпіла зазначала, що на 01.10.2015 їй було призначено консультацію лікаря, а лабораторні обстеження – на 09–10.10.2015 і звертає увагу на розмежування цих понять, а також на висновок експертної комісії про наявність прямого причинно-наслідкового зв’язку між отриманим нею тяжким тілесним ушкодженням та не встановленням їй правильного діагнозу лікарем.
Позиція ККС
залишено без зміни ухвалу апеляційного суду.
Обґрунтування позиції ККС: ККС вказав, що диспозиція ч. 1 ст. 140 КК має
бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які
саме професійні обов’язки покладались на винну особу і які з цих обов’язків не
виконані взагалі або виконані неналежним чином, а також вимоги яких
конкретно нормативних актів (інструкцій, правил, вказівок тощо) порушено
винним. Однак обвинувачення, пред’явлене лікарю, є неконкретним. Так, згідно з формулюванням обвинувачення виправданій інкримінувалося неналежне виконання її професійних обов’язків, передбачених розділом № 2 її Посадових
інструкцій акушера-гінеколога та лікаря ультразвукової діагностики, які містять
загалом 67 пунктів завдань та функціональних обов’язків обох лікарів.
Неналежне виконання професійних обов’язків вчиняється внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення. Якщо медичний працівник не мав можливості виконати свої обов’язки належним чином, то кримінальна відповідальність не настає.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, потерпіла не з’явилася на черговий прийом 01.10.2015, який їй було призначено на попередній консультації лікаря-гінеколога 28.09.2015. Консультативний висновок лікаря містить підпис потерпілої із застереженням про можливе ускладнення лікувального процесу та негативного стану здоров’я у разі недотримання рекомендацій лікуючого лікаря, режиму прийому призначених препаратів та безконтрольного самолікування. Показання потерпілої про те, що за усним погодженням із лікарем вона могла не з’являтися на консультацію 01.10.2015, суд обґрунтовано відкинув, оскільки вони не підтверджуються жодними іншими доказами. Водночас, з огляду на встановлені судом фактичні обставини цього кримінального провадження, відвідування консультації у цей день було важливим для моніторингу в динаміці стану здоров’я потерпілої.
За даними висновку експерта за результатами проведення комісійної судово-медичної експертизи експертною комісією ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», яке є найвищою експертною установою у системі закладів судово-медичної експертизи, неявка потерпілої на рекомендовану лікарем консультацію 01.10.2015 з результатами аналізів ХГЛ у динаміці позбавила лікаря-гінеколога можливості встановлення правильного діагнозу та подальшого проведення корекції лікування та ведення пацієнтки. Для встановлення правильного діагнозу лікар-гінеколог повинен призначити
повторне визначення рівня хоріонічного гонадотропіну та повторний огляд жінки, що в даному випадку і було зроблено. Саме неявка пацієнтки на повторний огляд не дозволила лікарю-гінекологу встановити правильний діагноз та призначити відповідне лікування. Підстав, передбачених ст. 87 КПК,
для визнання зазначеного висновку недопустимим доказом, не вбачається. Комісія не виявила даних, які б свідчили про неналежне надання медичної
допомоги. Тому попередні висновки експертів щодо визначення наявності у потерпілої тяжких тілесних ушкоджень судово-медична експертна комісія ДУ
«Головне бюро судово – медичної експертизи МОЗ України» визнала
необґрунтованими та не підтвердженими об’єктивними медичними даними.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли цілком підставного висновку, що через неявку потерпілої на призначену лікарем чергову
консультацію виправдана не мала можливості виконати свої обов’язки належним чином.
Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 17.04.2025 у справі №367/5417/18 (провадження № 51-2801км24) https://reyestr.court.gov.ua/Review/126767153
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.