Пункт 5 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України є самостійною підставою для повернення позовної заяви, якщо позивач подав до того самого суду інший позов до того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав і щодо такого позову станом на момент вирішення питання про відкриття провадження не постановлено відповідної ухвали. Наведена норма спрямована на запобігання множинності тотожних проваджень, забезпечення принципу юридичної визначеності та економії судових ресурсів.
30 квітня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства «Дубекспо» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 640/13538/22 за позовом Приватного підприємства «Дубекспо» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної казначейської служби України про стягнення коштів.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Приватне підприємство «Дубекспо» звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України пені, інфляційних втрат, 3 % річних за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ, а також моральної шкоди та інших витрат.
Раніше позивач уже звертався до Київського окружного адміністративного суду з тотожним позовом (справа № 320/10920/23), який було залишено без руху станом на момент подання другого позову.
У справі № 640/13538/22 Київський окружний адміністративний суд повернув позовну заяву позивачеві на підставі пункту 5 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Шостий апеляційний адміністративний суд залишив цю ухвалу без змін.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення — без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Норма пункту 5 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України спрямована на недопущення паралельного розгляду тотожних спорів одним і тим самим судом, що могло б призвести до суперечливих судових рішень та невиправданого навантаження на судову систему.
Верховний Суд відхилив як такі, що не відповідають приписам процесуального закону, доводи позивача про те, що суд повинен був залишити позов без руху або дочекатися вирішення питання щодо першої справи, оскільки суд першої інстанції діяв у межах наданих йому процесуальних повноважень.
Суд касаційної інстанції підтвердив, що позови у справах № 320/10920/23 та № 640/13538/22 є тотожними за суб’єктним складом, предметом і підставами.
Станом на момент постановлення ухвали про повернення позовної заяви у другій справі щодо першої справи не було ухвали про відкриття провадження, її повернення чи залишення без розгляду. Наявність тотожного позову, щодо якого не постановлено процесуальної ухвали під час вирішення питання про відкриття провадження, є достатньою і самостійною підставою для повернення позовної заяви.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 640/13538/22 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136128121
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.