Підпунктом 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» не визначено обов’язку та повноважень, зокрема, виконавчого органу міської ради добудовувати об’єкти незавершеного будівництва за кошти місцевого бюджету, а передбачено його обов’язок вчиняти дії щодо організації роботи, пов’язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.
Наведена норма права не конкретизує, які дії підпадають під визначення «організація роботи, пов’язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків».
Для правильного застосування положень підпункту 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону No 280/97-ВР в кожному конкретному випадку слід досліджувати обставини в розрізі характеру дій, які були вчинені органом місцевого самоврядування, з метою виконання наведених положень Закону, враховуючи відсутність чіткого нормативно-правового порядку, який закріплює механізм, конкретні повноваження та порядок вчинення органом місцевого самоврядування відповідних дій
16 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Виконкому Запорізької міськради на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 у справі No 280/3841/21 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Рассвет», Запорізьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Запорізьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової
установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» як кредитором укладено кредитні договори з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як позичальниками, за якими кредитор зобов’язувався надати позичальникам
грошові кошти на будівництво житла, що будується згідно з договорами купівлі-
продажу майнових прав на нерухоме майно, укладеними між ТОВ «Інвестиційна
будівельна компанія «Рассвет» та позивачами.
Відповідно до умов договорів купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно (від 24.05.2018 No61/76/18 та від 08.11.2019 No1) строк здачі в експлуатацію об’єкта будівництва зазначений – до 31.05.2019. Однак, в обумовлений термін,
визначений договором, будинки не були здані в експлуатацію.
За договорами купівлі-продажу неодноразово укладалися додаткові угоди, згідно із якими продовжувався строк введення в експлуатацію будинків та встановлювались пільгові періоди щодо сплати основного боргу за кредитними
договорами.
03.07.2020 представниками ініціативної групи покупців складено акт огляду
будівництва (будинок АДРЕСА_1), яким зафіксовано, що будівництво не ведеться.
Листом від 07.09.2020 Запорізька обласна державна адміністрація повідомила
ініціативну групу, що за результатами обстеження об’єктів будівництва, з’ясовано, що будівництво будинку АДРЕСА_2 , будинку АДРЕСА_3 призупинене.
Ініціативна група письмово звернулась за вирішенням цього питання до Виконкому Запорізької міськради, на що останній в листі від 04.12.2020 повідомив про складну ситуацію навколо спірного будівництва та зазначив, що втручання у господарську діяльність TOB «ІБК «РАССВЕТ» виходить за межі повноважень Запорізької міської ради.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 07.09.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду
від 07.07.2022, задовольнив позовні вимоги.
Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, скасував рішення судів
попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Проаналізувавши норми Закону України «Про місцеве самоврядування» (далі –
Закон No 280/97-ВР) Верховний Суд констатував наявність у виконавчого органу
місцевого самоврядування повноважень в частині організації роботи, пов’язаної
із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності
забудовників продовжувати таке будівництво.
Поряд з цим, підпунктом 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону No 280/97-ВР не визначено обов’язку та повноважень, зокрема, виконавчого органу
міської ради добудовувати об’єкти незавершеного будівництва за кошти місцевого бюджету, а передбачено його обов’язок вчиняти дії щодо організації роботи, пов’язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.
Верховний Суд зауважив, що наведена норма права не конкретизує, які дії
підпадають під визначення «організація роботи, пов’язаної із завершенням
будівництва багатоквартирних житлових будинків».
Станом на час вирішення спору по суті на законодавчому рівні не регламентований механізм реалізації органами місцевого самоврядування
повноважень щодо організації роботи, пов’язаної із завершенням будівництва
довгобудів.
Окрім того, на законодавчому рівні відсутній порядок реалізації органами
місцевого самоврядування повноважень у сфері здійснення державного контролю за дотриманням договірних зобов’язань забудовниками, діяльність яких пов’язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків.
Утім Верховний Суд наголосив, що в Україні як у правовій державі, де на конституційному рівні визнається і діє принцип верховенства права, не може бути неврегульованих правом суспільних відносин, а органи місцевого
самоврядування повинні вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб
здійснювати свої повноваження на території відповідної адміністративно-
територіальної одиниці, мають працювати над досягненням конкретних, вимірюваних цілей, тобто ефективно.
Водночас, встановлені законом повноваження не повинні сприйматись
абстрактно, мати суто формальний, декларативний характер, а суб’єкти владних
повноважень не можуть відмовлятись від виконання тих чи інших юридично
значимих і обов’язкових до виконання дій лише тому, що вони не підкріплені чітко зафіксованою у законодавстві правовою процедурою їх реалізації.
За таких міркувань, Верховний Суд дійшов висновку, що для правильного
застосування положень підпункту 11 пункту “а” частини першої статті 31 Закону
No280/97-ВР в кожному конкретному випадку слід досліджувати обставини в розрізі характеру дій, які були вчинені органом місцевого самоврядування, з метою виконання наведених положень закону, враховуючи відсутність чіткого
нормативно-правового порядку, який закріплює механізм, конкретні повноваження та порядок вчинення органом місцевого самоврядування відповідних дій.
Водночас, суди попередніх інстанцій не дослідили на підставі належних доказів, які дії вчинялись Виконкомом Запорізької міськради з метою виконання
повноважень у галузі будівництва, та якими останній обґрунтовував заперечення
проти вимог позивачів, вказуючи, що ним вчиняються всі можливі дії, які залежать безпосередньо від нього з метою реалізації повноважень, закріплених підпунктом 11 пункту “а” частини першої статті 31 Закону No 280/97-ВР, що у свою чергу і стало підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі No 280/3841/21 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107370320.