Про вимоги до скарги, що може бути подана в порядку Закону України “Про звернення громадян”

За приписами Закону України «Про звернення громадян», необхідною передумовою звернення до відповідного органу зі скаргою є порушення права та/або законного інтересу громадянина, а сама скарга має містити вказівку на конкретне порушення права / інтересу та рішення, дію / бездіяльність, яким / якими таке право / інтерес скаржника порушене, а також вимогу про поновлення такого порушеного права / інтересу.

29 листопада 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Керівника апарату Київського
апеляційного суду Радченка Олега Миколайовича на постанову Сьомого
апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі No 120/1727/20-а за позовом ОСОБА_1 до Керівника апарату Київського апеляційного суду Радченка О.М., Держави Україна через Київський апеляційний
суд про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 11 березня 2020 року звернувся до керівника апарату Київського
апеляційного суду із зверненням, яке назвав як скарга, де зазначив про те, що 11 березня 2020 року о 09 год 30 хв він виявив у кімнаті прийому громадян
несправний апарат копіювання (зажовує бумагу), проте ніхто з апарату суду на це не реагує. ОСОБА_1 просив вжити належні заходи реагування, винних притягнути до юридичної відповідальності. Розгляд скарги просив провести за його участю із дотриманням прав, передбачених статтями 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року No393/96-ВР (далі – Закон No393/96-ВР). Відповідь продублювати у тому числі на електронну скриньку.

8 квітня 2020 року керівник апарату Київського апеляційного суду надав відповідь, у якій, пославшись на приписи статей 3, 4 Закону No393/96-ВР, вказав, що зі змісту скарги не вбачається, які права і законні інтереси чи свободи ОСОБА_1 було порушено; які перешкоди для здійснення його прав і законних
інтересів чи свобод створюються судом, або які обов’язки незаконно було
покладено на нього. З огляду на зазначене, відсутні підстави розгляду скарги
ОСОБА_1 за його участю у порядку статей 18, 19 Закону No393/96-ВР.

Уважаючи протиправною бездіяльність керівника апарату Київського
апеляційного суду щодо недотримання вимог статей 18, 19 Закону No393/96-ВР при розгляді скарги від 11 березня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим
позовом.

ОЦІНКА СУДУ

Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що під зверненнями громадян необхідно розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Порядок розгляду звернень громадян визначений Законом No393/96-ВР в залежності від виду звернення.

Законом No393/96-ВР обумовлено, що органи державної влади і місцевого
самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм
власності, об’єднання громадян, посадові особи зобов’язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Водночас Законом No393/96-ВР закріплені обов’язки органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, вони у межах своїх повноважень зобов’язані, зокрема: об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання
громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає
його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках,
передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення
неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушення забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв’язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Отже, визначений ЗакономNo393/96-ВР порядок розгляду звернень громадян із запрошенням до відповідного органу на прохання громадянина передбачений для таких видів звернень як заява та скарга. Відтак, право громадянина бути
присутнім при розгляді звернення не є абсолютним і може бути реалізоване за певних умов, а також забезпечується обов’язком на прохання громадянина
запрошувати його до відповідного органу виключно у випадку розгляду такого
виду звернення як заява чи скарга.

ОСОБА_1, за висновками суду першої інстанції, звернувся до відповідача 11 березня 2020 року не із скаргою, а з пропозицією/зауваженням щодо організації
діяльності установи, порядок розгляду яких згідно із Законом No393/96-ВР не вимагає від відповідного органу запрошення та участі заявника. Листом від 08 квітня 2020 року NoК-31 керівник апарату Київського апеляційного суду надав позивачеві відповідь на вказане звернення і підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо недотримання вимог статей 18, 19 Закону No393/96-ВР при розгляді звернення від 11 березня 2020 року відсутні.

Водночас за висновками суду апеляційної інстанції, звернення ОСОБА_1 від 11 березня 2020 року є скаргою і враховуючи норми статей 18, 19 Закону No393/96-ВР відповідач зобов’язаний був запросити ОСОБА_1 для розгляду цієї скарги. Як слідує зі змісту звернення ОСОБА_1 від 11 березня 2020 року, описана у ньому (зверненні) проблема стосувалася несправного апарату копіювання у кімнаті прийому громадян Київського апеляційного суду, на що ніхто із апарату суду не реагував. ОСОБА_1 просив вжити належні заходи реагування, винних притягнути до юридичної відповідальності, а також провести розгляд скарги за його участю із дотриманням прав, передбачених статтями 18, 19 Закону No393/96-ВР.

За визначенням, наведеним у статті 3 Закону No393/96-ВР, скарга – це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб (частина четверта).

Верховний Суд зазначив, що звернення від 11 березня 2020 року не містить вказівки на порушення прав та/або законних інтересів ОСОБА_1 начебто
некоректною роботою копіювального апарату, який встановлений Київським
апеляційним судом без законодавчої вимоги, для більш зручних умов відвідувачів суду, як і вимоги про поновлення прав та/або захист законних інтересів.

На звернення ОСОБА_1 від 11 березня 2020 року керівник апарату Київського
апеляційного суду надав відповідь, у якій повідомив, що вказане звернення за своїм змістом не є скаргою, а тому відсутні підстави його розгляду за участю
заявника у порядку статей 18, 19 Закону No393/96-ВР, зазначивши також про те, що технічні несправності у роботі багатофункціонального пристрою відсутні, та що будь-яких інших зауважень з приводу цього питання від громадян не надходило.

Визнаючи протиправною бездіяльність керівника апарату Київського апеляційного суду щодо недотримання вимог статей 18, 19 Закону No393/96-ВР при розгляді «скарги» ОСОБА_1 від 11 березня 2020 року та зобов’язуючи відповідача розглянути цю «скаргу» із дотриманням статей 18, 19 Закону No393/96-ВР, суд апеляційної інстанції помилково розцінив звернення ОСОБА_1 від 11 березня 2020 року як скаргу; залишив поза увагою те, що не можна розуміти звернення як скаргу лише за назвою, присвоєною заявником; скарга у свою чергу має відповідати певним критеріям у силу вимог частини четвертої статті 3 та статті 4 Закону No393/96-ВР.

Норми Закону No393/96-ВР не дозволяють тлумачити їх таким чином, що викладені у скарзі обставини являються абстрактним порушенням прав;
ситуацією, яку необхідно виправити в цілому для блага третіх осіб.

За приписами Закону No393/96-ВР необхідною передумовою звернення до відповідного органу зі скаргою є порушення права та/або законного інтересу
громадянина, а сама скарга має містити вказівку на конкретне порушення
права/інтересу та рішення, дію/бездіяльність, яким/якими таке право/інтерес
скаржника порушене, а також вимогу про поновлення такого порушеного
права/інтересу.

Верховний Суд вважав правильною позицію суду першої інстанції про те, що звернення позивача за своєю суттю не є скаргою у розумінні частини четвертої статті 3 та статті 4 Закону No393/96-ВР, а в силу частини другої статті 3 Закону No393/96-ВР є пропозицією/зауваженням, для розгляду яких Закон No393/96-ВР не вимагає запрошення та участі заявника.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі No 120/1727/20-а можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/101502166.