Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат
на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу
(стаття 124 ГПК України); - 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): — подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи; — зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
- 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Наведений правовий висновок викладено в постанові ОП КГС ВС від 03.10.2019
у справі No 922/445/19.