Якщо декілька самостійних кримінальних правопорушень розглядаються в межах одного кримінального провадження та утворюють реальну сукупність, особу не можна звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв’язку з примиренням із потерпілим.
Сам факт того, що за одним із інкримінованих діянь ще не ухвалено обвинувального вироку, у такій ситуації не дає підстав вважати інше кримінальне правопорушення вчиненим «уперше».
Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 14 травня 2026 року у справі № 371/111/25, провадження № 51-4838км25.
Двох осіб обвинувачували у незаконному проникненні до житла та заподіянні тілесних ушкоджень
За обвинувальним актом двоє осіб 9 листопада 2024 року приблизно о 20:45 незаконно проникли до житлового будинку.
Приблизно через п’ять хвилин за тією самою адресою кожен із них, за версією обвинувачення, заподіяв тілесні ушкодження іншій особі.
Їм інкримінували кримінальні проступки, передбачені:
– ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України — порушення недоторканності житла, вчинене за попередньою змовою групою осіб;
– ч. 1 ст. 125 КК України — умисне легке тілесне ушкодження.
Отже, йшлося про окремі кримінальні правопорушення, вчинені послідовно, які мали різні об’єкти посягання та різних потерпілих.
Місцевий суд звільнив обвинувачених від відповідальності за ст. 162 КК
Миронівський районний суд Київської області 19 травня 2025 року звільнив обох обвинувачених від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК на підставі ст. 46 КК у зв’язку з примиренням із потерпілим.
Провадження в цій частині було закрито.
Водночас розгляд обвинувачення за ч. 1 ст. 125 КК суд постановив продовжити.
Місцевий суд виходив із того, що правопорушення за ст. 162 КК є кримінальним проступком, обвинувачені раніше не судимі, примирилися з потерпілим, а майнової шкоди йому не завдано.
Київський апеляційний суд 8 жовтня 2025 року погодився з таким рішенням.
Апеляція послалася на презумпцію невинуватості
Прокурор наполягав, що застосування ст. 46 КК було неможливим, оскільки обвинуваченим у межах одного провадження інкримінували два окремі кримінальні правопорушення.
Апеляційний суд цей аргумент відхилив.
Суд виходив із презумпції невинуватості та зазначив: оскільки винуватість за ч. 1 ст. 125 КК ще не встановлена обвинувальним вироком, який набрав законної сили, правопорушення за ст. 162 КК можна вважати вчиненим уперше.
Саме з таким підходом Верховний Суд не погодився.
ВС розмежував окремі провадження та реальну сукупність в одному провадженні
ККС ВС наголосив, що презумпція невинуватості дійсно повинна враховуватися при застосуванні статей 46, 33 і 35 КК.
Винуватість особи може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду.
Однак Верховний Суд провів принципове розмежування.
Якщо ймовірні кримінальні правопорушення розглядаються у різних провадженнях і щодо іншого діяння ще немає обвинувального вироку, сам факт існування такого провадження не дозволяє автоматично вважати особу такою, що вже вчинила інше кримінальне правопорушення.
Інша ситуація виникає тоді, коли декілька самостійних кримінальних правопорушень інкримінуються особі та розглядаються судом у межах одного кримінального провадження.
За наявності ознак реальної сукупності кримінальних правопорушень застосування ст. 46 КК у такому провадженні є неможливим.
ККС ВС зазначив, що такий підхід не суперечить ані ст. 62 Конституції України, ані принципу презумпції невинуватості, закріпленому у КПК та міжнародних актах.
Примирення з одним потерпілим не дозволяє «виокремити» один із проступків
Верховний Суд звернув увагу на те, що в конкретній справі обидва правопорушення розглядалися в одному кримінальному провадженні.
Одне діяння було вчинене приблизно о 20:45, друге — близько 20:50 того самого дня.
При цьому потерпілими від різних кримінальних правопорушень були різні особи.
За таких обставин інкриміновані діяння мають ознаки реальної сукупності кримінальних правопорушень.
Саме тому суд не міг окремо звільнити обвинувачених від відповідальності за одне з них, посилаючись на примирення з одним із потерпілих, і водночас продовжувати розгляд іншого.
Для статей 45–48 КК вимога «вперше» є обов’язковою
ККС ВС нагадав усталений підхід Верховного Суду: однією з умов застосування передбачених статтями 45–48 КК різновидів звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення відповідного кримінального правопорушення вперше.
Тому особу, в діях якої наявні:
– повторність;
– реальна сукупність;
– рецидив кримінальних правопорушень;
– непогашена або незнята судимість,
не можна звільняти від кримінальної відповідальності на підставах, для яких закон вимагає вчинення кримінального правопорушення вперше.
Цей підхід, як зазначив ККС ВС, уже застосовувався Верховним Судом у низці попередніх постанов.
ВС: посилання апеляції на відсутність вироку за ст. 125 КК не мало матеріально-правового сенсу
Окремо Верховний Суд відреагував на аргумент апеляційної інстанції про те, що вина за ч. 1 ст. 125 КК ще не була доведена обвинувальним вироком.
ККС ВС зазначив, що в цій конкретній справі такий аргумент не вирішує питання про можливість застосування ст. 46 КК.
По-перше, діяння, кваліфіковане за ч. 1 ст. 125 КК, за версією обвинувачення було вчинене пізніше за проникнення до житла.
По-друге, обидва обвинувачення розглядалися саме в одному кримінальному провадженні.
Тому суд першої інстанції мав оцінювати їх з урахуванням правил про сукупність кримінальних правопорушень, а не фактично створювати умови для окремого застосування ст. 46 КК щодо одного з епізодів.
Верховний Суд скасував рішення обох інстанцій
ККС ВС дійшов висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував ст. 46 КК, безпідставно звільнивши обвинувачених від кримінальної відповідальності за одним із правопорушень.
Апеляційний суд цієї помилки не виправив.
Верховний Суд визнав це неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
У результаті касаційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу Миронівського районного суду від 19 травня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 8 жовтня 2025 року скасовано.
Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Правовий висновок
Наявність іншого незавершеного кримінального провадження сама по собі не означає, що особа вже вчинила інший злочин чи проступок, оскільки діє презумпція невинуватості.
Однак якщо декілька самостійних кримінальних правопорушень інкримінуються особі та розглядаються в одному кримінальному провадженні і мають ознаки реальної сукупності, це унеможливлює застосування ст. 46 КК.
Тому примирення з потерпілим за одним із епізодів не дає підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, якщо в тому самому провадженні особі інкримінується інше самостійне кримінальне правопорушення, що разом із першим утворює реальну сукупність.
Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 14.05.2026 у справі № 371/111/25, провадження № 51-4838км25.
Повний текст постанови в ЄДРСР
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.