Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду від 04.03.2016 затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та
обвинуваченим ОСОБА_1. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину,
передбаченого ч. 2 ст. 205 КК та призначено йому покарання із застосуванням ч. 2 ст. 53, ч. 1 ст. 69 КК у виді штрафу у розмірі 2250 НМДГ, тобто 38 250 грн.
Апеляційний суд ухвалою від 10.11.2016 апеляційну скаргу захисника в інтересах ОСОБА_3 задовольнив, вирок місцевого суду від 04.03.2016 скасував, а матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1 направив до Генеральної прокуратури України для продовження досудового розслідування.
15.03.2017 прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження
судами першої та апеляційної інстанцій, звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали апеляційного суду від 10.11.2016.
Апеляційний суд ухвалою від 11.10.2018 вказану заяву прокурора залишив без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
У касаційній скарзі прокурор виклав вимогу про скасування ухвали апеляційного суду від 11.10.2018 і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені апеляційним судом. Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на неможливість визнання нововиявленими обставинами висновків, викладених у постановах ВСУ від 15.12.2016 у кримінальних провадженнях No523/20820/14-к та No522/25223/14-к.
Позиція ККС: відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Обґрунтування позиції ККС: апеляційний суд, розглянувши заяву прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали апеляційного суду від 10.11.2016, врахував практику ЄСПЛ, зокрема, рішення по справі «Желтяков
проти України» «Рябих проти Росії». Таким чином, апеляційний суд при вирішенні
заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ретельно
перевірив суттєвість та значущість наведених заявником фактів.
Крім того, як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції, в своїй заяві
прокурор як на нововиявлені обставини послався на постанови ВСУ від 15.12.2016 у кримінальних провадженнях за No523/20820/14-к та No522/25223/14-к.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвала апеляційного суду була
постановлена 10.11.2016 і на момент її ухвалення не існувало вищезазначених
постанов ВСУ від 15.12.2016, тому посилання прокурора на дані постанови, як
на нововиявлені обставини, суперечать приписам п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК.
Таким чином, апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що
зазначені процесуальні рішення не є обставинами, що вже існували на момент
набрання законної сили судовим рішенням, але не були відомі суду, хоча, якщо б
були відомі, то могли суттєво вплинути на хід судового розгляду та на зміст
судового рішення, що було винесене, тобто не є нововиявленими обставинами в розумінні ст. 459 КПК, у зв’язку з чим в ідсутні підстави для перегляду ухвали
апеляційного суду від 10.11.2016 за нововиявленими обставинами.
Крім того, суд апеляційної інстанції проаналізувавши доводи заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, зазначив, що в заяві прокурор не навів
обставин, які мають значення для даного кримінального провадження, які не були відомі суду на час судового розгляду і які самі по собі або разом із раніше
виявленими обставинами доводять неправильність ухвали апеляційного суду, а фактично ставив питання щодо обов’язковості врахування апеляційним судом
висновків ВСУ щодо застосування норми права, що також не відповідає суті
нововиявлених обставин, що зазначені в ч. 2 ст. 459 КПК.
Інших нововиявлених обставин, які відповідали б приписам ст. 459 КПК
апеляційним судом встановлено не було.
Детальніше з текстом ухвали ВС від 16.01.2019 у справі No 522/3524/16-к (провадження No 51-3530км18) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/79298390
Аналогічна позиція: – ухвала ВС від 28.08.2019 у справі No 1-13/2005 (провадження No 51-510зно18) http://reyestr.court.gov.ua/Review/83925843