Тимчасово виконуючий обов’язки начальника відділу підрозділу Національної поліції України згідно з п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК є керівником органу досудового розслідування, а тому він уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватою та засудив ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК.
Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, залишивши його в іншій частині
без зміни.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись, зокрема, на порушення порядку визначення слідчого, який здійснював досудове розслідування, оскільки останній був призначений особою, яка, на думку захисника, не є керівником органу досудового розслідування, та без винесення постанови, а лише шляхом надання письмового доручення. З огляду на ці обставини захисник вважає зібрані слідчим докази недопустимими.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: ККС не погодився з наведеними вище доводами у касаційній скарзі заявника.
Слідчий — службова особа органу НП, органу безпеки, органу ДБР, органу Бюро економічної безпеки, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції,
передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних
правопорушень (п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК).
Зі змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 39 та ч. 1 ст. 214 КПК випливає, що визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, належить до компетенції керівника органу досудового розслідування.
ОП у постанові від 04.10.2021 у справі No 724/86/20 сформулювала правовий висновок про те, що за приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов’язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.
У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 суди першої та апеляційної інстанцій перевірили доводи сторони захисту щодо відсутності повноважень у слідчого на проведення досудового розслідування, аналогічні тим, на які захисник посилається у касаційній скарзі, і обґрунтовано визнали їх неспроможними. При цьому суди встановили, що старший слідчий СУ ГУНП,
який здійснював досудове розслідування, був визначений як слідчий у цьому
кримінальному провадженні на підставі доручення тимчасово виконуючого
обов’язки начальника відділу СУ ГУНП ОСОБА_3.
Доводи захисника про відсутність в ОСОБА_3 повноважень визначати слідчого є неспроможними, оскільки згідно з п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК керівником органу досудового розслідування є, зокрема, начальник відділу органу НП. Тому суди попередніх інстанцій, спростовуючи аналогічні доводи сторони захисту, правильно послалися на положення статей 3, 38, 39 КПК та обґрунтовано вказали, що зазначена особа відповідно до займаної посади мала відповідні
повноваження керівника органу досудового розслідування.
Крім того, суди попередніх інстанцій небезпідставно визнали вказане вище рішення керівника органу досудового розслідування у формі доручення таким, що наділяє слідчого повноваженнями здійснювати досудове розслідування. У цьому конкретному провадженні встановлено, що зміст зазначеного доручення відповідає визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови, не дотримана лише вимога щодо назви. Зокрема, у дорученні зазначено посаду керівника органу досудового розслідування, час і місце складання документа, підстави для його складання (статті 39, 214 КПК), зміст кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР, та суть прийнятого рішення. Таким чином, невідповідність самої лише назви документа не змінила його суті. Зазначення неправильної назви документа суперечить вимогам КПК, проте в даному випадку таке порушення не є істотним та не свідчить, що слідчий здійснював досудове розслідування без відповідних повноважень. До того ж, слідчий був єдиним слідчим у провадженні, якого керівник органу досудового розслідування визначив одразу після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. З урахуванням наведеного, у цьому конкретному випадку рішення керівника органу досудового розслідування, складене у формі доручення, а не постанови, наділяло слідчого повноваженнями на проведення досудового розслідування, що не суперечить висновкам, які містяться у зазначеній вище постанові ОП від 04.10.2021, а також у постановах від 22.02.2021 у справі No 754/7061/15 та від 14.02.2022 у справі No 477/426/17.
Детальніше з текстом постанови колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 24.01.2023 у справі No 663/3293/20 (провадження No 51-4894км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108654519.