Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Альберт Єзеров взяв участь у слуханнях Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів на тему «Чорнобильська катастрофа. Стан соціальної захищеності постраждалих осіб та актуальні завдання подолання наслідків».
Про це повідомляє прес-служба ВС.
Суддя зазначив, що встановлення в законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зумовлене виконанням державою свого конституційного обов’язку, передбаченого ст. 16 Конституції України щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду українського народу. Це є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від конституційного обов’язку. Таку позицію неодноразово викладав Конституційний Суд України у своїх рішеннях.
Водночас Альберт Єзеров зазначив, що законодавство, яке регулює правовідносини щодо соціального захисту таких осіб, зазнає постійних змін переважно в бік зменшення їх обсягу. Така позиція законодавця призводить до виникнення постійних судових спорів між фізичними особами та суб’єктами владних повноважень.
Доповідач зауважив, що справи цієї категорії є одночасно вкрай важливими для широкого кола осіб і складними для вирішення з огляду на постійні зміни законодавства. На думку судді, при прийнятті нових законів, які змінюють статус осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, можна рекомендувати оцінювати усталену судову практику та за її допомогою визначати напрям змін і прогнозувати юридичні наслідки таких змін.
Суддя також розповів, що досить часто у таких справах з’являється неоднакова судова практика. Чинне процесуальне законодавство дає змогу розв’язати цю проблему шляхом винесення її на розгляд судової палати. Наприклад, у такий спосіб було розв’язано питання щодо збереження за особою статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи внаслідок зміни закону та виключення з переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіологічного контролю. Після ухвалення судового рішення спірне питання було остаточно вирішено і суди першої та апеляційної інстанцій отримали можливість розглядати подібні справи з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові палати.
Альберт Єзеров повідомив, що після запровадження інституту зразкових справ, який сприяє насамперед єдності судової практики, до Верховного Суду неодноразово надходили подання судів перших інстанцій про розгляд як зразкових справ, предмет спору в яких пов’язаний із соціальним захистом осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зокрема, суддя звернув увагу на рішення ВС щодо підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення – зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Верховний Суд висловив правові позиції щодо більшості проблемних питань і продовжує уніфіковувати судову практику у зазначених правовідносинах. За словами доповідача, у провадженні ВС перебувало кілька справ, які вже стали «якірними» у соціальних спорах, а також у спорах щодо захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зокрема, він звернув увагу на позицію щодо перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами у справі, яку ВС розглянув у складі об’єднаної палати КАС ВС. Суд вирішив спірне питання щодо наявності або відсутності в позивача права на перегляд за виключними обставинами адміністративної справи після встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акта чи його окремого положення, застосованого судом у процесі розв’язання справи.
Підсумовуючи, суддя висловив переконання, що рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути достатнім для забезпечення гідного життя, а обмеження чи скасування пільг без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов’язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб.