Саме банк як заставодержатель, має нести ризик несвоєчасного внесення відомостей про обтяження автомобіля до реєстру обтяжень

07 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі – ПАТ «Ідея Банк», банк) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

Суд установив, що між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит на придбання транспортного засобу та сплату страхового платежу за страхування життя позичальника. Також між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1укладено договір застави транспортного засобу, який посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі.

ОСОБА_1 неналежним чином виконував умови кредитного договору,внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором.

Автомобіль знято з обліку для реалізації ОСОБА_1 та у подальшому зареєстровано за ОСОБА_4. Відомості про обтяження транспортного засобу на підставі договору застави внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Рішенням районного суду позов задоволено.

Постановою апеляційного суду рішення районного суду змінено у частині солідарного стягнення судових витрат; у решті – рішення суду залишено без змін.

Верховний Суд з позицією судів попередніх інстанцій не погодився з огляду на таке.

Системний аналіз положень частини першої статті 27 Закону України «Про заставу» та частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»дає підстави для висновку про те, що за загальним правилом реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тобто на предмет застави може бути звернено стягнення відповідно до статтей 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

У статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Добросовісність – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є нечинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Таким чином, ОСОБА_4 набув право власності на спірний автомобіль за відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження автомобіля, отже на підставі статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»набув право власності на спірний транспортний засіб без обтяжень.

Вирішуючи спір у частині звернення стягнення на предмет застави та вилучення спірного автомобіля у ОСОБА_2, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що автомобіль було придбано ОСОБА_2 не у боржника ОСОБА_1, а у власника автомобіля ОСОБА_4, який є добросовісним набувачем, отже, автомобіль придбано відповідачем без обтяжень.

ОСОБА_4 не мав зобов’язань перед позивачем, отже, внесення за ініціативою банку до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження автомобіля, на підставі договору застави не мало наслідком обмеження прав добросовісного набувача ОСОБА_4 у розпорядженні автомобілем, а також не може свідчити про придбання ОСОБА_2 автомобіля з обтяженням, яке не діяло стосовно особи, яка продала їй автомобіль.

Постановою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у частині вирішення позовних вимог ПАТ «Ідея Банк» про звернення стягнення на предмет застави, вилучення транспортного засобу скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі No 200/17569/18 (провадження No 61-636св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/96179451