10 травня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 у справі за
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: орган опіки та піклування в особі
Служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Полтаві ради, орган опіки
піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Подільської
районної у м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дитини.
Суди встановили, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилася дочка. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір’ю, а з початку грудня 2020 року постійно проживає з батьком, з цього ж часу позивач перестав сплачувати на користь відповідача аліменти, оскільки повністю взяв обов’язок щодо забезпечення дочки на себе.
Відповідно до висновку дитячого психолога дитина проживає з батьком, мати у її вихованні участі не бере, дівчинка проявляє більшу прихильність до батька.
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання за адресою позивача, який видано за заявою ОСОБА_2 та затверджено відділом служби у справах дітей, квартира позивача вмебльована, у ній наявна побутова техніка, відведена окрема кімната для дитини, є місце для навчання, іграшки, необхідні речі. Відповідно до висновків органів опіки та піклування доцільно, в інтересах малолітньої дитини, визначити місце проживання з батьком.
Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено.
Верховний Суд погодився з судовими рішеннями з огляду на таке.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Як суди попередніх інстанції, так і Верховний Суд не знайшов підстав для непогодження з висновком органу опіки та піклування щодо визначення місця
проживання дитини разом з батьком.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Аналіз норм права (частини четвертої статті 29 ЦК України, статей 141, 160, 161 СК України) дають підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об’єктивних обставин спору.
Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди передусім повинні враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв’язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов’язком батьків діяти в її інтересах.
З огляду на викладене Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій, які, врахувавши вік дитини, яка проживає та бажає надалі проживати разом з батьком, який піклується про її фізичне та духовне виховання, займається її оздоровленням, той факт, що дитина залишиться у звичному для себе середовищі, продовжить відвідувати школу, у якій навчалася, спілкуватися зі своїми однокласниками, дійшли обґрунтованого висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, що відповідатиме найкращим інтересам самої дитини.
Також суди вірно врахували висновок, який надала дитячий практичний психолог, відповідно до якого дитина має більшу прихильність до батька.
При цьому Верховний Суд зазначив, що визначення місця проживання дитини з батьком не впливає на її взаємовідносини з матір’ю, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов’язків.
Верховний Суд наголосив на тому, що у разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
Таким чином, виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, висновки судів попередніх інстанцій про визначення місця проживання дитини разом із батьком за місцем його фактичного проживання є правильними, вони ґрунтуються на вимогах закону, підтверджені матеріалами справи та спрямовані на забезпечення гармонійного розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
Зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному її вихованню та розвитку.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 554/5428/21-ц (провадження № 61-9323св22) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/110849713.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.