Боротьба із корупцією – чи не найактуальніше завдання державної політики в останні роки. Ми бачимо як активно почала працювати «машина» притягнення до відповідальності посадовців за правопорушення у сфері корупції. Темпи роботи, зокрема, Вищого антикорупційного суду, вражають.
Про це пишуть Ігор Глушко та Крістіна Колчинська, адвокати GOLAW.
Пропонуємо більш детально розібратися, які види відповідальності передбачені у цій сфері та які заходи можуть бути застосовані в разі виявлення необґрунтовано набутих активів.
01 — Види відповідальності за корупцію
В залежності від виду та масштабу корупційного діяння, відповідальність може бути чотирьох видів:
- кримінальна (покарання у виді позбавлення або обмеження волі, штрафу, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю);
- адміністративна (стягнення у виді штрафу, конфіскації, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю);
- дисциплінарна (стягнення у виді догани або звільнення);
- цивільно-правова (відшкодування збитків, стягнення необґрунтованих активів).
02 — Види правопорушень у сфері корупції
Розмежовуючи правопорушення у сфері корупції, законодавець використовує два терміни: «корупційні правопорушення» та «правопорушення, пов’язані із корупцією».
Корупційне правопорушення обов’язково містить ознаки корупції (зокрема, використання службових повноважень з метою отримання неправомірної вигоди). За вчинення корупційного правопорушення передбачено притягнення до кримінальної відповідності.
Корупційні правопорушення в свою чергу теж можна розділити на два підвиди:
- протиправні діяння, які відносяться до корупційних лише у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем певними категоріями осіб, визначеними у ч. 3, 4 ст. 18 та примітці до ст. 364 КК України. Такими є кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України.
- протиправні діяння, які винятково містять у собі корупційну складову. Це кримінальні правопорушення передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3 – 369, 369-2, 369-3 КК України.
До найпоширеніших корупційних правопорушень можна віднести, зокрема:
- зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України);
- прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК України );
- пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 КК України).
Потенційно популярною видається скандальна стаття КК України «Незаконне збагачення», що нещодавно була визнана неконституційною та повернута до кодексу в дещо іншій редакції.
В залежності від складу кримінального правопорушення покарання варіюються від штрафу до позбавлення волі строком на 15 років. У багатьох випадках додатковим покаранням виступає позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та конфіскація майна.
Правопорушення, пов’язане з корупцією – це діяння, що не містить ознак корупції, однак порушує встановлені антикорупційним законодавством обмеження та заборони. За вчинення таких правопорушень передбачено як притягнення до кримінальної, так і до адміністративної відповідальності. Все залежить від ступеня суспільної небезпечності діяння.
03 — Розмежування кримінальної та адміністративної відповідальності за недекларування
Кримінальні правопорушення, пов’язані з корупцією, стосуються порушення вимог щодо декларування статків особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Так, до кримінальної відповідальності суб’єктів декларування може бути притягнуто за декларування недостовірної інформації (ст. 366-2 КК України) та неподання декларації (ст. 366-3 КК України).
Декларування недостовірної інформації
Кваліфікація дій особи як кримінального чи адміністративного правопорушення залежить від розміру незадекларованих статків:
- відомості відрізняються від достовірних на сумувід 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб(з 01.12.21р. – від 248 100 грн. до 1 240 500 грн.) – адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП;
- відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 та більше (з 01.12.21 – від 1 240 500 грн.) – кримінальна відповідальність за ст. 366-2 КК України.
У разі декларування недостовірних відомостей до 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (з 01.12.21р. – до 248 100 грн.), до суб’єкта можуть бути застосовані заходи дисциплінарного впливу.
Неподання та несвоєчасне подання декларації
За несвоєчасне подання без поважних причин декларації передбачена адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу від 850 грн. до 1700 грн. (ст. 172-6 КУпАП).
За умисне неподання суб’єктом декларування декларації передбачена кримінальна відповідальність у вигляді штрафу від 42 500 грн. до 51 000 грн. або громадських робіт на строк від 150 до 240 годин, або обмеження волі на строк до 2 років, або позбавлення волі строком на 1 рік, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років (ст. 366-3 КК України).
Враховуючи схоже формулювання постає логічне питання: коли «несвоєчасне подання» стає «неподанням»?
Щодо проблематики розмежування кримінальної та адміністративної відповідальності за неподання декларації висловилась Венеціанська комісія та ГД-І Ради Європи. Відповідне пояснення було здійснено у терміновому висновку до законопроекту №4651, яким до КК України було повернуто статтю щодо недекларування. Зокрема, одноразове подання декларації після встановленого терміну без поважних причин може бути покаране лише адміністративним штрафом, накладеним Національним агентством з питань запобігання корупції (надалі – НАЗК). Навпаки, умисне ухилення від цього зобов’язання після нагадування, яке НАЗК надсилає у випадках пізнього подання декларації, може бути кваліфіковано як злісне «саботування» обов’язку подати декларацію, що є злочином. Слово «умисне», вжите у статті 366-3 КК України та відсутнє у статті 172-6 КУпАП, вказує на цей напрямок. Якщо КК України та КУпАП тлумачити таким чином, то між ними не буде збігів та, відповідно, ризику подвійної відповідальності.
Таким чином, за затримку подання декларації слід спочатку карати згідно з КУпАП, і лише якщо державний службовець наполегливо відмовляється подавати декларацію після нагадування (і відсутні «вагомі причини», що виправдовують затримку), така поведінка може бути кваліфікована відповідно до статті 366-3 КК України. І навіть у цьому останньому випадку позбавлення волі повинно залишатися крайньою мірою покарання у випадках найбільш злісних порушень.
Залишається сподіватися, що саме таким напрямком буде іти суд, притягуючи до відповідальності за порушення вимог щодо декларування статків посадовцями.
Окрім недостовірного декларування та недекларування, КУпАП передбачає ряд інших правопорушень, пов’язаних із корупцією, за яких посадовця може бути притягнуто до адміністративної відповідальності. Серед них:
- порушення обмежень стосовно сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст.172-4 КУпАП);
- порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків (ст.172-5 КУпАП);
- порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст.172-7 КУпАП);
- незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових та інших визначених законом повноважень (ст.172 – 8 КУпАП);
- невжиття заходів щодо протидії корупції (ст.172-9 КУпАП) та інші.
Адміністративна відповідальність за всі правопорушення, пов’язані із корупцією, полягає у застосуванні штрафу та додаткового стягнення у вигляді конфіскації грошей (винагороди, доходу), одержаних внаслідок адміністративного правопорушення, та/або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 1 рік.
Крім того, якщо особа, вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане з корупцією, однак рішенням суду її не позбавлено права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, вона підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності (звільнення).
04 — Цивільна конфіскація
Відносно нещодавно почав працювати ще один механізм контролю за законністю отримання статків високопосадовцями – так звана «цивільна конфіскація». У 2021 році були ухвалені перші судові рішення щодо стягнення необґрунтованого майна у дохід держави.
В чому полягає основна відмінність від кримінального переслідування?
По-перше, прокурору в суді не потрібно доводити склад злочину. Головне – вказати на факти, що доводять зв’язок чиновника з активами та неможливість отримання їх законним шляхом (різницю між їх вартістю та вказаними в декларації доходами).
По-друге, відсутня презумпція невинуватості. Тобто, тягар доведення законності набуття активів у цивільному процесі покладається на посадовця.
Чиї докази будуть більш переконливими, той і виграв справу.
Ініціювати цивільний процес може прокурор Спеціальної антикорупційної прокуратури, а якщо відповідачами є самі працівники антикорупційних органів – прокурори офісу Генерального прокурора.
В яких випадках буде пред’являтися цивільний позов?
Цивільний позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави пред’являється щодо:
Активів, набутих після 28.11.2019 року та якщо:
- різниця між вартістю необґрунтованих активів та законним доходом перевищує 1 003 500 грн., але не досягає межі кримінальної відповідальності (до 7 377 500 грн.);
або
- різниця між вартістю необґрунтованих активів та законним доходом дозволяє притягти до кримінальної відповідальності (від 7 377 500 грн.), проте кримінальне провадження, предметом злочину в якому були ці активи, закрито у зв’язку із:
- відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді;
- набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;
- смертю підозрюваного, обвинуваченого;
- не отриманням згоди держави, яка видала особу;
- закінченням строку досудового розслідування.
Доходів, отриманих від вище перелічених активів.
Крім того, після набрання законної сили рішенням суду про стягнення необґрунтовано отриманих активів, чиновника якого воно стосується буде усунуто з посади.
Таким чином, поле боротьби із корупцією є досить широким та охоплює майже всі види юридичної відповідальності. При цьому, на ділі не всі дії посадовців, поставлені їм у вину, дійсно містять склад правопорушення або злочину. Тому не завжди складений протокол або відкрита кримінальна справа у сфері корупції має наслідком притягнення особи до відповідальності. Однак потенційні негативні наслідки для подальшої кар’єри посадовця в будь-якому випадку є досить високими. За таких обставин надзвичайно важливими є проактивна позиція, допомога кваліфікованого адвоката та належна стратегія захисту. Кожен кейс є індивідуальним та потребує комплексної експертизи та оцінки з точки зору актуальної судової практики.