Положення статей 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв’язку з положеннями статті 315 ГК України таким чином, що позовна давність починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію
позивача або з дня закінчення строку, встановленою частиною третьою статті 315 ГК України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов’язковим, у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності у розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред’явлення претензії і строку її розгляду (частини друга та третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред’являлася відповідна претензія до перевізника.
При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки
визначений законом строк, у межах якого особа має право звернутися до суду,
не може починатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору. Позов до перевізника про стягнення штрафу за порушення термінів доставки вантажу має бути пред’явлений протягом 6 місяців після спливу 6 – місячного строку, передбаченого для пред’явлення претензії, та 3 – місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію.
ОП КГС ВС розглянула справу за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Транспортно-експедиторське підприємство “Вертикаль”
(далі – ТОВ “ТЕП “Вертикаль”) до Акціонерного товариства “Українська залізниця”
(далі – АТ “Укрзалізниця”) про стягнення штрафу у зв’язку з порушенням термінів
доставки вантажу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Між ТОВ “ТЕП “Вертикаль” (замовник) та АТ “Укрзалізниця” (перевізник)
укладено договір від 07.02.2018 про надання послуг, за умовами якого перевізник зобов’язується здійснювати перевезення вантажів, надавати вантажні вагони для перевезення, інші послуги, пов’язані з організацією перевезення вантажів.
Протягом травня – червня 2019 року перевізник здійснював перевезення
вантажу на адресу вантажоодержувача. Після прибуття вантажу на станції
призначення було встановлено несвоєчасність доставки відповідних залізничних вагонів, з простроченням від 2-х до 19-ти діб, що підтверджується відповідними залізничними накладними.
Згідно з розрахунком, проведеним ТОВ “ТЕП “Вертикаль” відповідно до вимог
статті 116 СЗ України, розмір штрафу за прострочення доставки вантажу складає
267 817,39 грн. Доказів сплати цього штрафу АТ “Укрзалізницею” не подано.
ТОВ “ТЕП “Вертикаль” направив АТ “Укрзалізниці” претензії від 23.10.2019, від 28.10.2019, від 08.11.2019, від 11.11.2019 про сплату штрафу за несвоєчасну
доставку вантажу. Суду не подано доказів повного або часткового відхилення
претензії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 позов задоволено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено у зв’язку з пропуском строку позовної давності.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність
підстав для стягнення штрафу за порушення термінів доставки вантажу, і зокрема, про застосування у зв’язку з цим позовної давності. Попередніми судовими інстанціями у цій справі встановлено обставини несвоєчасної доставки відповідачем вантажу вантажоодержувачам.
ОП КГС ВС зазначила про те, що відповідно до статті 136 СЗ України позови до залізниць можуть бути пред’явлені у шестимісячний термін, що обчислюється
відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред’явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обмеження.
Частиною п’ятою статті 307 ГК України, яка кореспондується з частиною
четвертою статті 909 та статтею 920 ЦК України, встановлено, що умови
перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність
суб’єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, статті 134, 136 СЗ України є спеціальними нормами, які регулюють
питання перебігу позовної давності за позовами про відшкодування збитків
внаслідок недостачі вантажобагажу. СЗ України затверджено постановою
Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 No 457, і останні зміни до зазначених
статей СЗ України вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 No1973.
ГК України прийнятий 16.01.2003 і набрав чинності з 01.01.2004, і статтею 315
цього Кодексу передбачено певні особливості обчислення позовної давності
за договором перевезення; він також є спеціальним законом, який повинен
застосовуватися до правовідносин сторін переважно щодо норм права як такий,
що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення позовної давності.
Відтак положення статей 134, 136 СЗ України слід застосовувати у системному
зв’язку з положеннями статті 315 ГК України таким чином, що позовна давність
починає свій перебіг з дня одержання відповіді на пропозицію позивача або з дня закінчення строку, встановленою частиною третьою статті 315 ГК України
для відповіді на пропозицію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку
не є обов’язковим, у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності
у розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг
починається після закінчення строку пред’явлення претензії і строку її розгляду
(частини друга та третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред’являлася відповідна претензія до перевізника.
При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки
визначений законом строк, у межах якого особа має право звернутися до суду, не може починатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання
спору.
Таким чином, позов до перевізника у цій справі мав бути пред’явлений
протягом 6 місяців після спливу 6 – місячного строку, передбаченого для
пред’явлення претензії, та 3 – місячного строку, передбаченого для надання
відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями статей 134, 136 СЗ України та статтею 315 ГК України.
Ураховуючи викладене, постановою ОП КГС ВС скасовано постанову Північного
апеляційного господарського суду від 11.02.2021, рішення Господарського суду
міста Києва від 26.11.2020 залишено в силі.
Детальніше з текстом постанови ОП КГС ВС від 18.06.2021 у справі No 910/11949/20 можна ознайомитись за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/97903198.