Суддя Вверховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат виступив на тему «Позовна давність за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави».
Про це повідомляє Судова влада.
Він зауважив, що в касаційному суді питання про позовну давність у таких справах поки що не постало, що дає змогу порозмірковувати над ним з наукової точки зору.
Суддя зазначив, що сучасна цивільна конфіскація (civil forfeiture – конфіскація in rem (проти речі) по суті має глибоке коріння в давньому британському праві і засновується на ідеї деоданта (від лат. deo dandum — «те, що має бути віддане Богу»). Англійське загальне право про деоданти бере початок в XI столітті і застосовувалося з перервами, доки парламент не скасував його у 1846 році. Наприклад, якщо людина падала з дерева і гинула, то дерево зрубували, наче воно було винне у скоєнні вбивства. Деодантом міг виступати будь-який предмет або тварина, що спричинили смерть людини, і дохід від продажу деоданта надходив сім’ї загиблого.
Для українського приватного права термін «активи» є дещо нетиповим. Стаття 190 ЦК України оперує поняттям «майно», яке є більш універсальним, оскільки охоплює і речі, і майнові права. На думку доповідача, запровадження терміна «необґрунтовані активи» замість «необґрунтованого майна» – дещо штучний крок, хоча цей термін уже став частиною правового поля.
Василь Крат звернув увагу, що позовна давність – це конструкція суто цивілістична. Вона використовується для захисту цивільного суб’єктивного права. «Але чи має держава суб’єктивне цивільне право? Звісно, що ні. Застосування позовної давності до необґрунтованих активів штучне», – сказав доповідач. Також він звернув увагу, що для позовів про стягнення необґрунтованих активів встановлена спеціальна позовна давність – чотири роки.
Одним із найскладніших аспектів є визначення моменту, з якого держава може «втратити» право на позов. За загальним правилом перебіг позовної давності починається, коли особа дізналася про порушення свого права. Проте у справах про цивільну конфіскацію діє інше, більш жорстке правило. Згідно зі ч. 7 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності пов’язаний саме з датою набуття активу. Тобто відлік часу починається автоматично в момент переходу права власності на сумнівне майно до особи, незалежно від того, коли про це дізналися антикорупційні органи. Такий підхід стимулює державу до швидкого виявлення активів.
Крім того, Василь Крат звернув увагу, що через пандемію COVID-19 та повномасштабну війну рф проти України перебіг позовної давності був законодавчо зупинений, що створило унікальну ситуацію для української правової системи. За орієнтовними підрахунками судді, з передбачених законом чотирьох років (близько 1460 днів) на сьогодні фактично спливло лише близько 180 днів. Це означає, що держава має в розпорядженні ще понад 1100 днів (приблизно 3 роки) для подання позовів щодо активів, набутих із 28 листопада 2019 року (з часу набрання чинності Законом України від 31 жовтня 2019 року № 263-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів»).
Доповідач акцентував, що оскільки конструкція необґрунтованих активів імплементована в приватне право, то у справах відповідної категорії суд спочатку повинен розглянути, чи є позов обґрунтованим, а вже потім вирішувати питання, чи не пропущена позовна давність. Цей порядок відрізняється від адміністративного процесу, де спочатку вирішується питання про строк, а потім – про обґрунтованість адміністративного позову.
Також Василь Крат звернув увагу на численні висновки КЦС ВС і Великої Палати ВС про те, що заявляти про пропуск позовної давності необхідно в суді першої інстанції. І лише як виняток таку заяву може розглянути апеляційний суд.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.