Швидкість не може бути самоціллю, якщо вона досягається ціною справедливості – результати моніторінгу засідання у Вищому антикорупційному суді

8 вересня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52019000000000522 відносно суддей ОАСК Вовка П.В., Аблова Є.В.  Погрібніченка І.М., Келеберди В.І., Саніна Б.В., Качура І.А., Огурцова О.П., а також Холоднюка З.В., Остапця С.Л., Сіроша М.В., Кротюка О.В., яких обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.109, ч.5 ст.27, ст.351-2, ч.1 ст. 255 КК України (створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами). На засіданні були присутні обвинувачені (частина з них через відеозв’язок), захисники, прокурор та колегія суддів з Кравчуком О.О., Галабалою М.В. та головуючим Ногачевським В.В.

Про це повідомляє Моніторингова місія IAC ISHR.

Обґрунтовуючи відвід судді Галабалі М.В., обвинувачені повторно наголосили на своїх доводах, озвучених на попередньому засіданні у справі (див. детальніше Моніторинг кримінального провадження Вовка П.В. та інших від 1 вересня 2025 року). Зокрема, вони звернули увагу на те, що, на їхню думку, суддя Галабала М.В. уже раніше брав участь у даному кримінальному провадженні, здійснюючи судовий контроль як слідчий суддя при розгляді клопотання сторони захисту. Такої ж позиції дотрималася й Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у своїй ухвалі від 9 липня 2025 року, де колегія суддів дійшла висновку про необхідність перегляду відповідного клопотання сторони захисту в новому складі суду. На думку сторони захисту, ці обставини прямо свідчать про необхідність задоволення відводу щодо судді Галабали М.В., оскільки в наявних умовах не можна стверджувати про його повну неупередженість.

Обґрунтовуючи відвід судді Ногачевському В.В., захисники навели схожі аргументи, зокрема посилаючись на рішення Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2025 року та на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 9 липня 2025 року. В обох випадках судові колегії дійшли висновку про необхідність повторного розгляду клопотання сторони захисту в іншому складі суду. Крім того, захисники зазначили, що суддя Ногачевський В.В. уже розглядав відповідне клопотання сторони захисту  про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 255 КК та висловив чітку позицію про відмову в його задоволенні. У зв’язку з цим вони вважають, що суддя має заздалегідь сформовану думку щодо даного питання, що може свідчити про його упередженість та відсутність об’єктивності. Також наголошувалося, що суддя Ногачевський В.В. раніше вже брав участь у даному кримінальному провадженні.

Заслухавши доводи сторін, суд ухвалив відмовити в задоволенні обох відводів. Своє рішення суд мотивував, зокрема, тим, що норми КПК прямо не регулюють порядок дій суду у випадку розгляду клопотання про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 255 КК у новому складі. Відтак, суд виходив із необхідності дотримання принципу розумних строків розгляду справи, оскільки задоволення відводів могло б суттєво затягнути провадження.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що ключовою гарантією справедливого суду, відповідно до статті 6 § 1 ЄКПЛ, є право на розгляд справи незалежним та неупередженим судом. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини, має значення не лише фактична неупередженість, а й зовнішнє враження про неупередженість з позиції об’єктивного спостерігача.

У цій справі сторона захисту неодноразово наголошувала на участі суддів Галабали М.В. та Ногачевського В.В. у попередніх процесуальних діях у межах того ж кримінального провадження, зокрема — при розгляді клопотань, які прямо стосуються предмету подальшого судового розгляду. Ці доводи були підкріплені ухвалами Апеляційної палати ВАКС та рішенням Верховного Суду, які прямо вказували на необхідність повторного розгляду клопотань захисту в іншому складі суду. Водночас суд першої інстанції залишив ці позиції поза увагою, відмовив у задоволенні відводів та мотивував своє рішення виключно посиланням на відсутність чіткого регулювання в КПК і необхідність дотримання розумних строків.

У такій ситуації експерти моніторингової місії IAC ISHR не можуть констатувати, що суд належним чином виконав своє завдання щодо усунення навіть потенційних сумнівів у неупередженості. Навпаки, ігнорування позицій вищих судових інстанцій та повторна участь суддів, які вже висловлювалися по суті справи або окремих її елементів, створюють підстави для обґрунтованих сумнівів щодо об’єктивності та неупередженості суду.

Згідно з практикою ЄСПЛ (Kroi and Nocka v. Albania), “правосуддя має не лише здійснюватися, його також має бути видно”. Це означає, що суд повинен не лише фактично бути неупередженим, але й сприйматися таким усіма учасниками процесу та суспільством. Згідно з усталеною практикою Суду, існування неупередженості для цілей статті 6 § 1 має визначатися відповідно до: 

  • суб’єктивного критерію, де необхідно враховувати особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя будь-які особисті упередження чи упередженість у даній справі; та 
  • об’єктивного критерію, тобто шляхом встановлення того, чи, незалежно від особистої поведінки будь-якого з його членів, сам трибунал та, серед інших аспектів, його склад, надають достатні гарантії, щоб виключити будь-які законні сумніви щодо його неупередженості. Однак, немає чіткого розмежування між суб’єктивною та об’єктивною неупередженістю, оскільки поведінка судді може не лише викликати об’єктивні сумніви щодо неупередженості трибуналу з точки зору зовнішнього спостерігача (об’єктивний тест), але й стосуватися питання особистого переконання судді (суб’єктивний тест). Таким чином, у деяких випадках, коли може бути важко отримати докази, за допомогою яких можна спростувати презумпцію суб’єктивної неупередженості судді, вимога об’єктивної неупередженості забезпечує додаткову важливу гарантію. У цьому відношенні навіть зовнішній вигляд може мати певне значення або, іншими словами, “правосуддя має не лише здійснюватися, його також має бути видно”. На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості (Kroi and Nocka v. Albania, п. 50, Ismailaj and Others v. Albania, п. 34). У справі A and B v. Malta Суд прямо вказував, що критерій об’єктивної неупередженості є додатковою гарантією (п. 55-58), що особливо важливо коли склад суду викликає сумніви щодо попередньої процесуальної позиції його членів.

Особливе занепокоєння викликає також те, що один із суддів, який нині входить до складу колегії, раніше висловлював окрему думку щодо задоволення аналогічного відводу і навіть заявляв самовідвід, який не було задоволено. Це може поглиблювати враження формальності та ігнорування внутрішньої послідовності судового органу, створюючи враження, що суд не прагне вживати дій для мінімізації сумнівів у своїй неупередженості — що прямо суперечить стандартам ЄСПЛ.

Більше того, посилання суду виключно на “розумні строки” як підставу для відмови у відводах є неприпустимим спрощенням. Хоча дотримання принципу розумного строку є важливою складовою справедливого суду, він не може домінувати над фундаментальним правом на розгляд справи незалежним і неупередженим судом. ЄСПЛ неодноразово вказував, що «правосуддя має не лише здійснюватися, його також має бути видно». Для того, щоб суди могли викликати у громадськості необхідну довіру, необхідно також враховувати питання внутрішньої організації. Існування національних процедур забезпечення неупередженості, а саме правил, що регулюють відвід суддів, є важливим фактором. Такі правила відображають прагнення національного законодавця усунути всі розумні сумніви щодо неупередженості відповідного судді чи суду та є спробою забезпечити неупередженість шляхом усунення причин таких занепокоєнь (Matchavariani v. Georgia, п. 83-84).

У довгостроковій перспективі подібна практика може створювати ризики не лише для цього кримінального провадження, але і для легітимності усього антикорупційного судочинства. Ігнорування доводів сторони захисту, прецедентів вищих інстанцій та стандартів Конвенції може призвести до формування небезпечної тенденції знецінення процесуальних гарантій. Експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що швидкість не може бути самоціллю, якщо вона досягається ціною справедливості.

З огляду на все вищезазначене, справа рекомендується до подальшого моніторингу.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.